В останньому документі йдеться про обов’язкову практику в країнах ЄС щодо сортування та використання зокрема відходів пакувальної тари — шляхом реалізації принципу РВВ: «розширеної відповідальності виробника». Насамперед виробника пакувальної тари, пива, мінеральної води та безалкогольних напоїв, молочної продукції.
Що заважає впроваджувати європейський досвід?
В Україні згадані суб’єкти господарювання, серед них ті, кого змусили цього дотримуватися в країнах ЄС, роками не несуть відповідальності за подальшу утилізацію використаної упаковки, в якій міститься їхня продукція. Натомість, як зазначено в пояснювальній записці до одного з проектів закону «Про упаковку та відходи упаковки», весь тягар напрацювання рішень з цих питань і фінансове забезпечення заходів щодо розділення відходів упаковки перекладено на місцеві бюджети. А оскільки в них немає на це відповідних коштів зокрема на контейнери для сортування, то країна щорічно втрачає вагомий ресурсний потенціал для переробної промисловості. У вигляді паперу і картону — 1,5—1,6 млн тонн, скла — 1,0 млн тонн, полімерів — 0,6 млн тонн тощо. Значна частина цієї цінної сировини потрапляє на майже сім тисяч офіційних сміттєзвалищ, а більшість — на несанкціоновані, стихійні.
...