Небесна висота Миколи Ткаченка
Дванадцять років спливли непомітно: мені здається, що ніби вчора Микола дарував свої збірки віршів «Світлих вишень тепло», «В обіймах саду» і «На межі протиріч». Дарував, як напише, «на щастя, на добро, на згадку про Прилуки». Невеликі за обсягом (дві перші – у м’яких обкладинках), та надто глибокі й печальні за змістом. Сповідальна збірка «Благослови моє ім’я» побачила світ вже по смерті автора. Жив і дихав Україною Поетичні рядки Миколи Ткаченка пронизливі до болю: роздуми про минуле й сучасність. У них переплелися вічність і мить, голоси церковних дзвонів із голосом материнського серця. Микола ніколи не чекав зиску від Слова, водночас радіючи кожній книзі. Жив і дихав Україною: ...