Час Чернігівський

Якось, йдучи вулицями Чернігова, я зустріла жінку. Вірніше, вона все зробила для того, щоб мене зустріти – стривожено перебігла дорогу і раптово опинилася перед моїми очима. Молода красива усміхнена, а все ж, надмірно чимось стурбована… Вона попросила про молитву і водночас розповіла свою історію:

Коли ви чуєте слово «Церква», яка ваша перша асоціація?!

Часто під цим словом розуміють будівлю, яка обов’язково має на своєму даху мати хрест, а всередині усі стіни повинні бути завішані іконами. Але також Церквою називають спільноту людей, яких об’єднують спільні релігійні переконання.

Насправді монаше життя повне несподіванок і дарує багато шансів для зростання і розвитку.

От у Полтаві випала мені нагода трохи "привідкрити завісу" таємничості життя монахині.

Думаю, що чернігівцям також буде цікаво :) Бо ж розповідала з думкою про вас!

У дні пам'яті київських гімназистів, Героїв Крут, волинські ровесники цих хлопців оголошують не менш важливу боротьбу проти злослів’я.

Не шкодить
Такую річ і записать,
Бо се не казка, а билиця,
Або бувальщина, сказать.
(Т. Шевченко).

Він жив на землі довго-предовго, так що аж забув про те, що колись і він був добрим. Не можна сказати, що він не любив добрих речей, він ними захоплювався, він милувався легкістю і неповторністю всього, що існує. Інколи він навіть хотів доторкнутися до тендітної квітки чи барвистого метелика, але в цю мить він бачив лише свої брудні руки, огрубілі від злоби. Його тоді ще більше дратувало все прекрасне. В ці моменти він із щоразу більшим ентузіазмом ламав і нищив багато чудових речей і мріяв, що скоро увесь світ стане таким бридким і гидким, як він.

Колись дуже давно, коли в нього вперше з’явилася ця ідея, він подумав, що зможе створити власний бридкий, брудний світ, де не буде місця прекрасному. Його фантазія вже вимальовувала картини «Світу-без-радості-та-краси». Але він так і не зміг нічого створити…

Цієї середи, 25 листопада, о 19.00 у Чернігівському Філармонійному центрі відбудеться незвичайна прем’єра, чернігівцям покажуть театралізоване музично-драматичне та танцювальне дійство «А як зможеш ти…».
Одним із учасників дійства є Клуб спортивного бального танцю «Top dance». Під керівництвом балетмейстера Олени Шудри хлопці та дівчата об’єднують у танці дуже різні жанри та епохи. Цього вечора у одне дійство сплетуться мелодії Моцарта, Шопена, Верді, а вже за мить не менш граційно буде станцьовано під Океан Ельзи.
Таке сміливе поєднання визначається сюжетом дійства, адже воно присвячене дуже неординарній особистості, Митрополиту Андрею Шептицькому. Цього року минає 150 років від Дня народження Митрополита, тому на державному рівні Україна вшановує його пам’ять.

Недільного ранку на сцені Філармонійного центру кипить робота: актори раз-у-раз повторюють свої діалоги, молоді танцюристи відпрацьовують партії, світло, музика – усе переплітається у гармонійний букет... Вже скоро відбудеться прем’єра! Це готується нове, нетипове для Чернігова, музично-драматичне дійство «А як зможеш ти…» присвячене видатному українцю, Митрополиту Андрею Шептицькому.

"…А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тойді так приязно молилось,
Чого так весело було?..."
Т.Шевченко

Коли маленький житель провінційного містечка вирушає у велику подорож, перед його очима відкриваються незвідані світи, його серце прискорює биття від побаченої краси… Відтепер, його мислення і уява можуть жити в нових, набагато більших просторах. Так само трапляється з тими, хто хоча б раз у житті відчув незвідану тайну близькості Бога.

Час… Хто він такий? Свій чи чужий?

Трохи свій, бо часто кажемо, що він «наш»… Але й не дуже свій, бо постійно кудись тікає. Інколи він біжить, часто збігає безслідно, але деколи тянеться довго-предовго і таке враження, що завжди невпопад. Мабуть ніхто ніколи не чув стільки нарікань у свою сторону, як Час…

У неділю, 18 жовтня, відбулося освячення ікон до іконостасу у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці. Чернігівську громаду Української Греко-Католицької Церкви відвідав Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київський, який здійснив Чин освячення та очолив Божественну Літургію.

Життя – як танець… Колись люди уміли танцювати і мабуть тому їм вдавалося щасливіше жити…

У середу ввечері у Музеї сучасного мистецтва «Пласт-Арт» відбулося незвичайне дійство. Цього тихого вересневого вечора на чаювання до родини графів Шептицьких зійшлися друзі. Камерна атмосфера біля каміну дозволила відчути незвичайно глибокий світ листів Митрополита Андрея, зокрема листів до Матері.

«Шукаю авторитет!», «Потребую доброго прикладу!», «Хочу мати на кого опертися в життєвій дорозі!», «Хто б міг бути моїм ідеалом?»... Чи не в кожній голові часто виникають такі запитання-прохання по допомогу.

Коли в часі виборів нашу свідомість заповнюють рекламні слогани кандидатів, ми знаємо, що це здебільшого пустопорожні балачки, а все ж хочемо хоч комусь вірити. Це нормальна потреба людини – шукати ідеалу, прикладу до наслідування. Та які критерії нашого пошуку? Яким є наш авторитет?

Літо... Відпочинок... Відпустка... Такі приємні і «смачні» для нас слова! Напевно найчастіше вони звучать у липні. Але, щоб добре відпочити, потрібно також уміння зорганізувати своє дозвілля.

Швиденько проминають перші тижні літа! Ще декілька днів і будемо прощатися із першим літнім місяцем, червнем. Як соковиті вишеньки-черешеньки радують наші очі (і не лише очі), так і Мале Янголя-із-срібними-крилами втішалося першими плодами літа - тижневим табором для дітей. 

Розпочалося літо, а разом з цим у всіх батьків виникли нові приємні клопоти, пов'язані з організацією відпочинку для своїх дітей-школярів.

Буяє зеленню весна, кожне стебельце прагне досягнути сонця, або хоча б поніжитися у його промінні.

Задумалось Мале Янголя-із-срібними-крилами про ті дивовижно впорядковані закони природи.

Чи вирішує саджанець питання свого зросту?! В його клітинах невидимо вплетене бажання міцніти і давати плід.
Сьогодні Янголя-із-срібними-крилами спостерігало за дітьми, які гралися на церковному подвір'ї. Як вони підросли за цей рік! Як зелені пагінці винограду тягнуться до сонця, так ці діти щонеділі стають на півкроку ближче неба: вони щасливі і вміють радіти своєму зростанню.
Цікаво, звідки береться у людини бажання зростати, змінювати обставини, долати труднощі? Дивно, але саме у цій боротьбі віднаходяться щастя і мир.
Приємно йти життям поряд з людьми, які ростуть та й іншим допомагають зростати...

Якщо прагнемо змін, то само собою зрозуміло, що це повинні бути позитивні зміни.Якщо говоримо про зростання, то самозрозумілим є те, що воно має позначитись покращенням нашого життя. Так сотворена людина, що в її нутрі закладено прагнення чогось кращого, вищого, досконалішого. Чомусь інколи ми про це забуваємо і наші мрії вкриваються брудним пилом рутини і щоденних клопотів...

Що можна знати про навколишній світ, якщо ти – Мале Янголя-із-срібними-крилами, яке делікатно прикрашає інтер'єр церковного світильника?! Здається, перспективи не найкращі... Але це лише на перший погляд!

У нашому Храмі великі вікна! Янголя-із-срібними-крилами любить виглядати через вікна, які розширюють його кругозір на всі 360°. 

Через одне із вікон Янголя-із-срібними-крилами бачить вулицю, швидше її малу частину... Перше, що завжди втрапляє Янголяткові в очі – дорожній знак. Мале Янголя- із-срібними-крилами знає, що мовою водіїв цей знак означає дорогу з односторонні рухом, але його нестримна фантазія придумала цьому знаку зовсім іншу місію. Ні-ні! Не хвилюйтеся, на безпеку дорожнього руху це аж ніяк не вплине!

Мале Янголя-із-срібними-крилами зручно влаштувалося на церковному світильнику. Тут йому доведеться жити довгі роки... Але воно зовсім не проти такого розвитку подій – у нього багато планів!

Зазвичай вважають, що такі, віддалені від світу, персонажі малощо знають. Вони дивляться звисока на прихожан храму, усміхаються цікавим дитячим оченятам і тільки те й бачили, що запах ладану і мерехтіння свічок. Та чи справді воно так?