Щодня за допомогою апарату «Екомілк» приймальники визначають якість молока за кількома параметрами (і передусім, жирність, щільність, кислотність) усіх 120 проб, і за спеціальною формулою вираховують його об’єм.

Навіть недовірливі сільчани, як поінформував голова кооперативу Сергій Потапенко, переконалися у вигідності такого підходу в оцінюванні й оплаті продукту.

Окрім того, молочарі навчилися на майстер-класах варити бринзу, яку реалізовують нині на ринках і ярмарках. Продають також щосуботи в Чернігові сир, сметану й вершки. Це вже інша ціна за продукцію, аніж за сире молоко, й додатковий дохід.

За словами Світлани Рубан, котра відразу повірила в переваги кооперативного обєднання для селян (і для села загалом) усе в спілці по-чесному і справедливо, розрахунки за молоко – своєчасні.

– Увесь наш куток Козлівка, як називають його волинківці, носить тепер молоко на приймальний пункт кооперативу, – розповідає Світлана Іванівна. – Хто спершу сумнівався, вже не вагається, бо переконалися, що ніхто їх не обдурить, що виплати регулярні, що жири визначають правильно.

Світлана Рубан.

Життя і діяльність спілчан не обмежуються тільки збором молока й турботою про спільний прибуток. Всілякі виставки й конкурси, концерти вокального ансамблю «Золоте перевесло» (колектив відродився за підтримки СОКу), спільні свята й масові заходи роблять будні сільчан веселішими та оптимістичнішими. До того ж, у приміщенні кооперативу спільними силами облаштовано світлицю-музей.

Толокою занедбану будівлю колишньої Волинківської аптеки, що пустувало не один рік, перетворили в затишний офіс. Спільними силами робили водопій для худоби, розчищали русло місцевої річки. Гуртом заробляють гроші, організовують дозвілля й відпочивають.

Саме кооперативний рух і самоорганізація, на думку голови ревізійної комісії спілки та ідейної натхненниці Олени Потапенко, – порятунок від безвиході, перспектива розвитку невеликих населених пунктів, матеріальне благополуччя селян.

СОК «Волинківська молочарська спілка» теж починався, образно кажучи, із маленького струмочка – із зібрання п’ятьох активісток, яких не влаштовувала тодішня ціна на молоко, встановлена закупівельниками-гастролерами, що подекуди “забували” розрахуватися із селянами. Згодом у кооператив повірили сільські медики, вчителі, працівниці дитсадка й центру дозвілля… Сусіди стали рівнятися на сусідів.

Олена Потапенко.

Сергій Потапенко.

Спілка зросла чисельно, розширила асортимент продукції й завоювала попит на ринку, змінила світогляд селян та вселила впевненість у завтрашній день й перспективу спільної справи. Молочарі вже мріють про переробку молока на місці, про відкриття міні-заводу чи цеху. Нічого дивуватися: все в їхніх працьовитих і умілих руках.

Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора.