Ні, патріотизму наших дітей навчають справжні українці та українки. І зараз «Час Чернігівський» вас у цьому переконає, адже нам випала нагода поспілкуватися з керівником військово-патріотичного гуртка на базі Количівської школи Анастасією Гомбалевською.
{jb_blackbox}Досьє: Анастасія Гомбалевська за освітою психолог, але знайшла своє призначення в патріотичному вихованні дітей. Її надихають дитячі усмішки, а також батьки, які після тренінгів та патріотичних таборів за участі Анастасії в поведінці та світосприйнятті власних дітей вбачають неймовірні позитивні зміни.{/jb_blackbox}
– Анастасіє, скажи, будь ласка, чому ти вирішила займатися громадською діяльністю?
– Ще студенткою долучилася до волонтерської діяльності в благодійному фонді, звідки все й пішло-поїхало. В один момент захотілося самій визначати напрямок руху. Тоді, взимку 2015 року, виникла неформальна організація ЖдоЧе. Наприкінці 2015 року вона трансформувалася в Молодіжний клуб «Джура-Північ».
Моя громадська робота полягає в тому, що ми разом з однодумцями організовуємо для дітей патріотичні квести, змагання, лекції, бесіди, кінопокази та різноманітні майстер-класи. Як не дивно, хобі й стало моєю роботою, адже працюю я керівником військово-патріотичного гуртка на базі Количівської школи.
– Нині громадська робота, так би мовити, в тренді: одні допомагають онкохворим, інші виступають проти будівництва у парках. А чому ти обрала саме патріотичний напрямок діяльності?
– Я переконана, що будь-яка організація апріорі має бути патріотичною. На жаль, сьогодні рівень патріотизму в суспільстві недостатній. Якщо ми хочемо жити в справді незалежній, квітучій Україні, з якою будуть рахуватись, а не лише грати країною, як маріонеткою, то маємо розвивати патріотизм серед молоді та дітей.
У напряму патріотичного виховання молоді, виходячи з кількісних показників, позитивні зміни є. Оцінити стан якісних змін по всій області не маю можливості, але сподіваюсь, що вони є. Та й результат проведеної роботи видно не одразу.
– Яка кількість дітей навідалася на ваші тренінги? Чому ви їх навчаєте?
– З початку року до своїх заходів долучили мінімум 200 осіб. Це якщо не брати до уваги спортивні секції, що діють постійно. Насамперед вчили дітей думати, розмірковувати про минувшину країни, її історію та відповідальність кожного з нас за майбутнє.
Зараз проводимо дитячий наметовий табір «Північний Корпус» із залученням студентів відповідних спеціальній, у ролі інструкторів – учасники АТО, а також чимало знавців суміжних спеціалізацій (туризм, спорт тощо).
У 2016 році було дві зміни, у яких взяли участь до 70 дітей. Цього року зареєструвалося понад 100! Для мене це досягнення. Табір створений на основі програм національної патріотичної роботи, зокрема військово-патріотичної.
Діти виховуються прикладом сучасних героїв, захисників України… Батьки казали, що за час перебування в таборі діти мінялися, поверталися самостійними, дисциплінованими та відповідальними. Деякі навіть замислилися про професію військовослужбовця.
– Хто може стати вашим вихованцем?
– Важливо, що наш табір не є комерційним проектом, тому можливість потрапити є в кожної дитини. У якості учасників ми приймаємо дітей у віці від 9 до 16 років. 17-річні можуть стати помічниками вихователів. Вихователями, волонтерами, інструкторами, фотографами, кухарями стають особи старші за 18 років.
Мешканці табору позмінно заступають у караул, готують їжу, вчаться розбирати та збирати автомат, стріляти, проходять смугу перешкод. Це діти з Чернігова та області, хоча торік були й гості з Київської області. Табір розбивається неподалік Чернігова.
– Хто допоміг з організацією табору?
– Порівняно нещодавно під час презентації кращих практик із національно-патріотичного виховання перед колегією Міністерства сім’ї, молоді і спорту ми розказали про табір «Північний Корпус». Наш меседж – як підготувати та провести табір силами небайдужих людей. Микола Ляхович, начальник відділу національно-патріотичного виховання Мiнiстерства, відзначив, що ми працюємо на високому рівні, та пообіцяв, що сприятиме нам у майбутньому. Та й Чернігівська обласна адміністрація пообіцяла звернути на нас увагу. Тож, сподіваюся, наш табір набуватиме ще більшого масштабу.
Спілкувалася Юлія Ковтун
Фото з власного архіву Анастасії Гомбалевської