Одну з ролей у цій виставі зіграла наша землячка – випускниця Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого Анна Сердюк. Рідне місто вітало акторку шаленими оплесками, квітами і обіймами. По завершенні дійства до Анни не можна було протовпитися: дівчину обнімали тато й мама, вчителі, друзі, шанувальники театрального мистецтва. Її щира і майстерна гра надала суперечливому образу Улі Розсохиної нових яскравих рис.
«Сказати, що щаслива – напевне, нічого не сказати… Я окрилена. Думаю, що це слово найкраще підкреслює стан моєї душі, – зізнається Анна в соціальній мережі. – Дякую своїй професії, що вчуся ділитися і відкриваю себе щоразу».
Творча робота вихованців акторського курсу народного артиста Богдана Бенюка (це їхній дипломний спектакль) згаданого вже університету по-новому трактувала добре знаний твір – як «комедію жаху» на дві дії. Тема українізації, на жаль, актуальна й донині, хоча п’єса окремою книгою побачила світ ще 1929 року. Крізь сміх звучать нотки трагічності. Режисер Олена Щурська
– Яка ж то комедія? – ділиться враженнями директор Чернігівського міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Людмила Мазур. – Справжнісінька трагедія.
На театральній сцені українізувалася й закохувалася героїня Анни Сердюк Уля. Спершу дівчина вдавала, що поділяє погляди Мокія Минайла. Виконувала прохання і завдання подруги Рини Мазайло, сестри хлопця – українця і патріота. Вона вдає із себе українку на прізвище Розсоха та бере у Мокія нібито для прочитання українські книжки. Зрештою любов полонила дівчину й вона не змогла зрадити коханого: попри власні переконання підтримує його. Вагання, сумніви, терзання Анна відтворила на диво переконливо. Публіка підтримувала Анну аплодисментами, вболівала за неї.
Історія Мини Мазайла і його родини вразила чернігівців до глибини душ і сердець. Зрада свого родового коріння, пам'яті предків і материнської мови, зміна прізвища не зробила їх щасливими. «У мене немає батька», – слова Мокія звучать болюче-трагічно.
– Дякую за прекрасний вечір! Надболюче мовне питання суспільства – так яскраво і у прекрасному театралізованому оформленні. Актори – супер! – ось відгук на виставу Раїси Шанської, матері загиблого в АТО майора Андрія Шанського.
Ольга ЧЕРНЯКОВА