Та вже після виходу статті до діалогу журналістів запросив начальник відділу квартирного обліку Чернігівської міської ради Михайло Католик.
Розміщуємо його коментар в тому варіанті, який надійшов на електронну скриньку видання.
Добрий день.
Не можу залишити цю статтю без свого коментаря.
По-перше придбано житло зі спеціальним статусом, яке належить до житлового фонду соціального призначення , що чітко визначено постановою Кабінету Міністрів від 15.11.2017р. № 877, в цьому його головна відмінність від звичайного житла, як що його купувала будь-яка особа у приватну власність.
Згідно зазначеної постанови діти отримали житло відповідно до формули розрахунку (+10 кв.м. хлопцю додали як інваліду по зору). Нормативні акти дозволяють Олександру зареєструвати тут свою майбутню дружину та дитину. Житло він отримує на одного, т.я. перебуває на квартобліку - один. Дівчата Валерія та Сніжана отримали квадратні метри в межах норми передбаченої Житловим Кодексом.
Дійсно житло з таким статусом не може бути приватизоване або іншим чином відчужено, це власність територіальної громади на весь час його існування.
Друге. Я сам відвідав житло в новобудові на яке було надано посилання в статті. Його тільки в 2018 році планується ввести в експлуатацію.
Я не шукав найкращої пропозиції, в цьому будинку - така квартира лише одна і лише на 10 поверсі та без опоряджувальних робіт.
Нижче фото
Вона хоч і нижче за ціною, але об’єктивно його теперішній стан не відповідає вимогам для соціального житла.
Житло що надане героям статті та його стан можна передивитись на будь-якому веб-ресурсі. Без реклами - воно повністю придатне для проживання та з необхідними меблями.
За багато років незалежності питання забезпечення дітей – сиріт житлом було відповідальністю місцевих громад. В 2016 році між тим міська рада зі свого житлового фонду надала однокімнатну квартиру особі, яка перебувала на квартирному обліку за зазначеною пільгою для постійного проживання. Такі приклади непоодинокі, вони є і в інших населених пунктах області.
Важливо - це житло придбане не на 10 або 20 років, а на весь час його існування, має індивідуальне опалення та зовнішнє утеплення, а чиновники можливо і не знають як жити дітям –сиротам краще, але від їх проблем не відхрещуються , не залишають їх на одинці, бо просто беруть і як батьки опікуються ними, витрачаючи свій час, сили, а іноді навіть і власні кошти бо розуміють - це важливо для них , і будь-яка допомога на вагу золота.
Післямова. Питання забезпечення житлом дітей-сиріт потребує ретельного вивчення як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях. Однак беззаперечним позитивом у наведеному прикладі є те, що міська влада швидко реагує на інформаційні повідомлення та готова аргументовано коментувати їх.