Якщо раніше українці просто їздили на заробітки, то наразі в країні спостерігається інакша динаміка. Школярі вчать мови та подають документи одразу до закордонних вишів.
До останнього курсу вони повністю асимілюються: отримають право на проживання, знайдуть собі пару та створять сім’ю «десь там на чужині».
Про дану тенденцію ми поговорили з викладачкою польської мови в Чернігові Оленою Поповою, яка працює в приватній школі.
— Олена, розкажіть звідки знаєте польську?
— Спочатку вчила в Чернігові, потім в Польщі (Лодзь). Там чоловікові запропонували хорошу роботу, тож і я знайшла собі відповідне заняття.
— Коли спало на думку викладати?
— Знала, що буду викладати з першого уроку польської мови. Я вчитель за освітою + закохалася в польську мову. Викладаю близько трьох років. До цього роки чотири викладала англійську.
— Це абітурієнти чи люди, які їдуть на заробітки?
— Серед тих, хто їде в Польщу на роботу, мову вивчають лише 10%. Заробітчанам мова не потрібна. З Польщі вони їдуть працювати до інших кран, або живуть в Польщі у своєму мовному середовищі.
Мої учні — це абітурієнти польських вишів. Я готую їх до вступу, допомагаю отримати карту поляка. Наразі за кордон виїхало до 40 моїх учнів.
— Які спеціальності цікавлять чернігівську молодь у Польщі?
— Найпопулярніші спеціальності — логістика та готельно-ресторанний бізнес. На другому місці фінанси та управління.
— Вивчати польську мову дорого? Ну, хоча б у порівнянні з українською чи англійською?
— Цінова політика приблизно однакова. Наскільки я знаю, то одна з найдорожчих французька =)
— Абітурієнти самі хочуть вчити польську чи їх мотивують батьки?
— Зараз дуже цілеспрямовані діти. І батьки підтримують. Здебільшого хочуть європейський диплом і все частіше їдуть за кордон цілими сім’ями! Буває, що батьки змушують, а я намагаюся мотивувати.
Але! Якщо я бачу, що людина цього не хоче, і мова йому не потрібна, якщо дитина прогулює, не виконує домашні завдання, а батьки не йдуть зі мною на контакт, то я відмовляюся від навчання. Нехай краще в цей час ходить людина, якій це дійсно потрібно.
Усі діти говорять, що не хочуть залишатися в Чернігові.
— Свою дворічну доньку привчаєте до польської мови?
— Звісно! Обов’язково! Я вже з нею іноді говорю польською.
Однак на вулиці не виходить, а тільки вдома. Бо якщо я з нею розмовляю польською, до мене весь час підходять люди й питають, як так вивчити)
Юлія КОВТУН