Якщо ж ти чернігівець і мурали вже давно стали для тебе фоном, а не мемом для обговорення в мережі, все одно пропоную подивитися на вуличне мистецтво через призму туриста. Гайда зі мною?
Уяви, що ти вперше в цьому місті. Закрий очі проїзним квитком, порахуй до десяти, розплющ очі, поклади квиток до кишені та увімкни улюблену музику. Тепер озирнись. Неважливо, у якому мікрорайоні Чернігова ти перебуваєш в цю хвилину, бо під час уявної подорожі ти все одно побачиш більшість чернігівських муралів.
Відомо, що туристи дивляться не під ноги, як місцевий люд, а вище третього поверху. Особливо впадає в очі архітектура, матюки на стінах та мурали. Гід розказує тобі, коли з’явився перший мурал, якої національності був художник, які фарби використовувалися, як довго тривала робота тощо. Що з цього ти запам’ятаєш? Правильно! Враження! Усі факти забудуться ще дорогою додому. Залишаться лише селфі, лайки та коментарі в соцмережах. З огляду на те, що мурали Чернігова діаметрально протилежні, твоїм фоловерам буде що обговорити.
Ось ти дивишся на мурал у стилі Гапчинської, уже за мить тебе вітає бразильський хлопчик, трохи далі – козак. На одному з будинків їжачок, на іншому – дитина. Стіна однієї школи прикрашена абстракцією з очима, інша вмістила карту цілого кварталу. Фантастичні герої та Юрій Гагарін, українка у вишивці та розпусні дівчата, ластівки та коні… Астанавітєсь! Хто все це контролює?
У міській раді переконують, що всі мурали погоджує управління архітектури, але легше від цього не стає… Вони дуже строкаті, відсутня міська концепція, але певно, що є замисел автора. Довелося наважитися на експеримент. Сіла на велосипед, проїхалася містом, зробила фото більшості муралів, нанесла їх на інтерактивну карту та запитала людей, які колись бували в Чернігові, що вони думають про сучасне вуличне мистецтво міста легенд? Так би мовити, погляд зі сторони.
{oziogallery 803}
Ірина Панчук, дизайнер з Києва: «Мені сподобалися мурали на вищих навчальних закладах (осінній пейзаж, кит, козак із надписом «Чернігів»), ангел Гапчинської, дівчинка на новобудові на проспекті Перемоги, абстракція на школі №30, ластівки на онкодиспансері, козак на вулиці Козацькій та український космонавт на вулиці Льотній. Взагалі мені більше подобаються абстракції та гіперреалізм. Який мурал я очікую на стінах чернігівських багатоповерхівок? Мабуть, зображення одного нардепа в новій автівці за п’ять мільйонів, який сіє гречку».
Андрій Бейник, журналіст з м. Гренуческ: «Мурали красиві. Особливо сподобалися зображення осіннього парку, їжака та конячки. Запорозький козак на вулиці Козацькій – це взагалі приклад того, яким має бути вуличне мистецтво. Тема «Чернігів – місто легенд», на мою думку, розкрита погано. С чим у мене особисто асоціюється Чернігів? Зі стародавніми храмами та жіночою колонією №44, де я був в прес-турі».
Антон Романов, режисер з Києва: «Чернігів у мене асоціюється з затишним невеликим містом зі здоровими амбіціями. Місто невеликих парків і широких вулиць. Дуже добре, що в Чернігові взагалі є культура вуличного мистецтва. Для мене це ознака розвитку міста. Звичайно, хотілося б більше зразків саме сучасного мистецтва. Вони є, але їх поки замало. Також поки не вистачає гри з глядачем, провокації, віддзеркалення сучасної України, критичного погляду. Але все це прийде з часом. Сподіваюсь. А так я дуже радію за Чернігів. Подібні мурали є не в кожному місті. Утім рівнятися треба на кращих».
Те, що в Чернігові є уже кілька десятків муралів – добре, але вони дуже строкаті. Чернігівській владі, а точніше управлінню архітектури, варто замислитися над концепцією, згідно з якою вони б мали погоджувати ескізи нових муралів. Нехай вони врешті віддзеркалюють чернігівську ідентичність, а не запозичують чужі історії, власні переживання «імпортних» художників та специфічні смаки меценатів… І врешті-решт хотілося, щоб Чернігів асоціювався у мешканців інших областей не з гречкосіями та закладами відбування покарань, а з мистецтвом та історією.
Юлія КОВТУН