— Мене завжди вабило катання на велосипеді. У якийсь момент я зрозумів, що просто кататися — це не моє. Вирішив спробувати фрірайд та даунхіл. Перші спроби екстремального катання були не такими вдалими, як хотілося. Щонайперше через те, що я мав звичайний велосипед, який був не пристосований до моїх вибрикеньок, — почав розповідь Сашко.
Хлопцеві довелося навчитися поєднувати навчання та роботу, аби мати змогу купити якусь запчастину для улюбленого байка. Згодом почав знайомитися з однодумцями та став адміністратор однієї з найпопулярніших тематичних груп Вконтакті.
Чернігівці знають, що у Ялівщині є цікава місцина, де збираються екстремали, аби покататися на байках. Це місце особливе, адже хлопці неодноразово отримували травми, але тим не менше поверталися знов і знов. Сьогодні, за словами Олександра Грищенка, у Чернігові налічується близько 50 таких відчайдух.
Так уже вийшло, що екологи сварять хлопців через те, що вони псують коріння дерев у РЛП «Ялівщина», а вони апелюють до того, що їм більше немає де збиратися. До того ж, якщо екстремальні велосипедисти катаються на байках у центрі, то на них сваряться жінки з дітьми, іноді навіть викликають поліцію, аби прогнати бешкетників із території Валу.
— Звісно, що в Карпатах із цим простіше, бо там усюди гори, багато гарних трас різної складності. Хоча й у Києві для таких як ми є спеціально пристосовані майданчики, де часто проводяться всеукраїнські змагання. Навіть у Славутичі є більш-менш пристойний майданчик, а от у Чернігові все ніяк не виходить. Якось уже лобіювалося це питання раніше й мої попередники мали можливість зробити аналогічні траси в ліску біля «Епіцентру», але так склалося, що спеціально завезений пісок розікрали невідомі. Своїми коштами нам це не потягнути, тож пристосовуємося як можемо. Приходимо в Ялівщину з лопатами, капаємо-капаємо, а потім сідаємо на байк і вперед, — ділиться досвідом Сашко.
Читати також: [Сталкер: для одних гра, для інших - життя](top-novini/item/ 17385-stalkerdliaodnykhhradliainshykhzhyttia.html)
За словами чернігівських любителів екстриму, аматорські майданчики не дають змоги гарно розвиватися: людина доходить до певної межі, але перескочити її не може, бо майданчик їх обмежує.
Наприклад, нещодавно в Києві відбулися змагання серед велосипедистів-екстремалів “I LOVE MY BIKE-2017”. Потрапили туди й чернігівські хлопці. Їм було вкрай важко як через те, що тренувалися вони в інших умовах, так і через примхи погоди. Однак двом хлопцям вдалося вибороти друге та третє місце — Олегу Чепурному та Івану Руденку.
{jb_quote} Коли приїхали в Київ, то все було чудово. Але коли пішов дощ, то стало неприємно. Зрештою, це перші змагання, тож страх і певний мандраж супроводжували мене. Траса була гарна, але дещо складна. У Чернігові такої і близько немає, — ділиться враженнями Олег.{/jb_quote}
Тим часом дощ посилювався, сходинки були слизькими, але дороги назад не було. Тож хлопці сіли на байки та почали знайомитися із трасою.
— Коли я стояв на старті, мав деякі побоювання, але коли поїхав, то світ наче зупинився. Є тільки ти й байк. Усе інше значення не має. Те, на що ти так довго налаштовувався, промайнуло за дві хвилини. На фініші я зрозумів, що ноги втомилися так, що я ледь ходив, вони просто підкошувалися. Однак, емоції зашкалювали. Ще більше зрадів, коли дізнався, що посів призове місце. Я навіть не гадав, що зможу досягти такого результату на своїх перших змаганнях. Шкода, що в Чернігові тренуватися ніде. Просто не розвинений цей спорт і все, — наостанок додає Олег Чепурний.
Відео змагань одного з учасників Сергія Восьмірко
Як відомо, питання майданчиків для екстремалів часто підіймалися в стінах Чернігівської міської ради. Програма розвитку велоінфраструктури передбачає облаштування екстримпарків, однак навряд чи вони стануть тією базою, яка зможе виховувати справжніх екстремалів. Про ці та інші нюанси «Час Чернігівський» розповість у наступних публікаціях.
Читати також: Чому чернігівські дівчата сідають в авто до незнайомців?
{jb_previous}Фрірайд (вільне катання) — стиль їзди на байку під час якого їздять складними трасами з перешкодами: пагорби, ліс, пісок, бездоріжжя. Фрірайдер має вміти робити різноманітні стрибки на високій швидкості з пагорбів або схилів гори.{/jb_previous}
{jb_previous}Даунхіл передбачає швидкісний спуск із гори на гірському велосипеді. Швидкість під час проходження траси висока — у середньому 50 км/год.{/jb_previous}
Юлія КОВТУН