#Ленінопад та інші тонкощі декомунізації
Переписування історії — звична річ. Ще десять-двадцять років тому згадані в статті ім’я були в переліку героїв, їхні погруддя прикрашали центральні вулиці міст, а тепер вони зрадники.
Комуністи під час революції знищували все, що нагадувало царські часи та будували на їхньому праху свою правду. З початку збройного конфлікту на сході України наші співвітчизники намагаються аналогічно вчинити з радянським спадком.
У рамках декомунізації в Чернігові зникло чимало постаментів колишнім героям. Одних (починаючи з 2014 року) знесли радикальні молодики у масках, за іншими приїхав комунальний транспорт.
У лютому 2014 року пізно ввечері в Чернігові націоналісти повалили пам’ятник одному з головних творців тоталітарної держави СРСР Володимиру Леніну. Попри тривалі суперечки між комуністами та націоналістами останнім вдалося затягнути металевий зашморг на шиї теоретика комунізму та повалити його. Скульптура зазнала значних пошкоджень. Її декілька разів намагалися вкрасти. Зрештою пам’ятник був розрізаний на шматки металу.
У жовтні 2014 року під час смолоскипної ходи на честь УПА націоналісти знесли пам’ятник радянському військовому Михайлу Фрунзе. Хлопці в масках зірвали погруддя з постаменту, протягли тричі навколо постаменту, завантажили в мікроавтобус і повезли в невідомому напряму. Подейкують, що погруддя було скинуто в Десну.
Далі знесення пам’ятників у Чернігові набуло масштабнішого характеру. Активісти дійшли до Алеї героїв, де було встановлено погруддя низки радянських героїв (більшість із цих прізвищ свого часу доклало зусиль, аби українці тим чи іншим чином страждали). Теоретично ними мала займатися місцева влада, але її випередили націоналісти.
Так, у лютому 2015 року молодики з закритим обличчям завітали на Алею героїв і знесли погруддя Володимира Антонова-Овсієнка та Миколи Подвойського.
У квітні вони скинули пам’ятники Миколі Щорсу та Миколі Кропив’янському.
Погруддя Юрію Коцюбинському (син письменника) знесли трохи згодом вночі.
У червні 2016 року справа дійшла й до погруддя Віталія Примакова, якого активістам зняти було не на силу. Цю справу завершили міські комунальники.
Ще одним скандалом відомий процес декомунізації двох барельєфів, які прославляли Жовтневу революцію та окупацію України більшовиками.
Влітку 2016 року у підніжжя Болдиних гір зібралися прихильники та противники такого рішення. Обидві сторони збирали підписи, чергували біля барельєфів. Однак згодом комунальники завантажили їх у своє авто та повезли на склад.
Трохи тихіше в серпні 2017 року було демонтовано пам’ятний знак Містам-героям, який перебував у аварійному стані на Площі Героїв Сталінграда. Також без зайвого шуму на задвірки історії в червні 2016 року пішло погруддя радянського письменника Миколи Островського, яке знаходилося на території колегіуму № 11. А в березні 2015 тихо знищено погруддя Григорія Петровського, яке було встановлене в сквері перед входом на колишню Фабрику первинної обробки шерсті.
Тепер пам’ятники почали красти. Навіщо?
Декомунізацію схвалюють не всі, але ж логіку цих процесів принаймні можна зрозуміти. Інше питання — крадіжки погрудь, які відбуваються вночі та поза увагою влади й засобів масової інформації.
Ось, наприклад, у грудні 2017 року викрадено бюст із могили класика української літератури Михайла Коцюбинського, якого поховано на Болдиних горах. За день до Нового року 2018 невідомі поцупили бюст ще одного класика, але на цей раз російського — Олександра Пушкіна, що стояв на Валу.
Обидва пам’ятники були бронзові. Розташовані в історичних та темних частинах міста. У першому випадку поліція відкрила кримінальне провадження за статтею наруга над могилою, у другому — крадіжка.
{jb_blackbox}Чернігівці активно обговорюють ці події та обурюються тим, що таке в принципі могло статися:{/jb_blackbox}
- Більшість місцевих фейсбук-користувачів вважають, що погруддя викрадають, бо вони бронзові. Мовляв, вивезли в іншу область та безперешкодно заробили на здачі металу. Виходить, що за пам’ятник Богдану Хмельницькому можна не перейматися, бо він виконаний із бетону?
- Деякі історики вважають, що на бюсти око поклали приватні колекціонери. Зокрема про це вже говорили член Чернігівського історико-пошукового клубу «Патріот» Володимир Чередніченко та директор обласного історичного музею Сергій Лаєвський. У цьому разі в Чернігові можуть зникнути найцінніші пам’ятники?
- Люди культури вважають, що пам’ятники крадуть, бо це модно. Такими думками поділилася в Чернігові київська мистецтвознавиця Євгенія Моляр. Тобто зловмисників може зацікавити навіть дерев’яна скульптура міфічного Іллі Муромця?
- Чернігівська поліція поки не відкидає жодної з версій. Особливо варіант з умисним підігрівом градусу соціальної напруги. Невже в цьому зацікавлені комуністи, політичні опоненти місцевих владців чи гості з найближчого закордону?
У будь-якому разі ситуація досягла свого апогею. Кожна зі здогадок неабияк лякає місцеве населення. Владці організовують спеціальні наради, правоохоронці посилюють контроль, а звичайні чернігівці просто приходять подивитися, чи стоять на своєму місці інші пам’ятники.
Ось лише деякі записи користувачів соціальної мережі Фейсбук із цього приводу:
— 07.40. Огляд території Валу: князь Ігор, Мазепа, Шевченко, гармати — на місці; святкова ілюмінація пошкоджена (народ вночі «гуляв»), — пише Сергій Черняков.
— Пам’ятник Шевченку треба взяти під охорону. Хтось може сказати, що він дуже великий та важкий і ніхто його красти не буде, але я б у даному випадку не квапився з такими висновками. Адже вкрадений ніжинський пам’ятник також був немаленький. Але це не стало перепоною для злодіїв, — пише Дмитро Тигранов.
На щастя, погруддя письменників уже знайшли.
Наостанок трішки #перемоги
У Чернігові пам’ятники не лише зносять, демонтують та крадуть. Інколи влада виділяє гроші на їх реконструкцію. Ба більше, оголошує про конкурси на створення нових монументальних композицій:
• Чернігівська міська рада виділила кошти на реконструкцію та розворот пам’ятника українського гетьмана Богдана Хмельницького в однойменному сквері.
• Тривають обговорення щодо спорудження меморіалу Захисникам України й Героям Небесної Сотні на місце, де раніше був пам’ятник Леніну.
• Декілька разів оголошувався конкурс на кращу ескізну пропозицію зображень барельєфів замість демонтованих із двох стел Меморіального комплексу Слави воїнів, партизанів та підпільників та могили невідомого солдата у підніжжя Болдиних гір.
• Окрім того Чернігівська міська рада готова допомогти з виділенням ділянки над Стрижнем для пам’ятника святим Михаїлу і Федору.
Якщо не говорити про скандали, якими окуті вищезгадані проекти, то складається враження, що в Чернігові готові не лише знищувати надбання попередніх поколінь, а й створювати щось нове. Просто завжди важко жити у часи змін…
Юлія КОВТУН, фото з інтернету