Олександр Волощук з Чернігова – мандрівник, журналіст та письменник. Він відомий як людина, яка автостопом відвідала 45 країн світу за останні 15 років.

> - Свої мандрівки я починав з велотуризму, та згодом зрозумів, що треба міняти спосіб пересування. Так я прийшов до автостопу. Це ціла наука, яка потребує знань психології людини, певних навичок та умінь. Наприклад, від того, де ви будете ловити машину, напряму залежить, як швидко ви поїдете. Найкраще обирати такі місця на трасі, де водії скидають швидкість і їм зручно зупинятись, - поділився секретом мандрівник.

Першу свою серйозну мандрівку автостопом Олександр Волощук здійснив у Магадан. Цей маршрут серед професійних автостоперів є своєрідним тестом на профпридатність: спробуй-но з’їздити за десять тисяч кілометрів на попутках. У 2002 році цей перший іспит Олександр склав.

Щоправда, подорож натомість запланованих чотирьох місяців тривала рівно двісті днів. Бо дуже захотілося дістатися на «Край світу» (так називається мис на острові Шикотан у Тихому Океані – крайньому клаптику суші у східній півкулі). Згодом Олександр повторив свою подорож до Магадану і далі, щоправда, зі зміною маршруту, щоб потрапити на Камчатку і легендарні Командорські острови. Дивна природа Камчатки з долиною гейзерів і проявами вулканізму і тварини Командорських островів, які взагалі не бояться людей, варті того, щоб витратити на подорож до них частинку свого життя, вважає він.

Чимало подорожей здійснив Олександр і країнами Близького Сходу. Йому вдалося побувати у довоєнній Сирії, у післявоєнному Іраку, Лівані Афганістані.

> - Немає жодної країни з тих, де я встиг побувати, де б люди погано ставилися до мандрівника. Якщо ти ідеш до людей із миром, вони завжди тебе зустрінуть доброзичливо і гостинно. Навіть в Афганістані, у місцевостях, підконтрольних лиховісному Талібану, мені нічого не загрожувало, окрім настирливих пересторог місцевої влади, - розповів Олександр. - Взагалі за 16 років мандрів реальна небезпека моєму життю загрожувала тільки п’ять разів. Тричі мене намагалися пограбувати, одного разу ледь не застрелили і ще раз мене ледь не втопив приплив, який я проґавив на Командорських островах. Однак хочу зазначити, що у більшості випадків причиною небезпечних ситуацій під час подорожей найчастіше стаємо ми самі, і я у цьому не виключення.

Побував мандрівник і в Тибеті, на Кавказі та у Китаї. На Кавказі пощастило зустрітися з прапраонукою самого Карла Маркса – Фредерікою Лонге-Маркс. А на кордоні Таджикистану з Афганістаном на гірському перевалі він зустрів українку, яка вже багато років живе на Памірі і щороку висаджує чорнобривці, привезені з Батьківщини, у своїй садибі. Серед несподіваних «сюрпризів» трапився пост китайської дорожньої поліції в центрі пустелі Такла-Макан, а в Магаданській області – озеро Джека Лондона, який ніколи там не бував.

> - З найкумеднішого пригадується випадок, коли один з водіїв-далекобійників цілком серйозно поцікавився, чи не зустрічав я під час своїх мандрівок динозаврів, -- сміється Олександр.

Два роки тому йому вдалося відкрити тривалу шенгенську візу. З цього розпочалися мандри Європою, під час яких він відвідав близько двадцяти країн. Найбільше йому запам’яталася Франція, однак не та загальнотуристична з Парижем і модним світом, а інша – з гірськими монастирями.

Вразило й князівство Монако – мікрокраїна з площею у два квадратні кілометри, яку можна обійти пішки за дві з половиною години.

Запам’ятались Албанія, як шматочок Сходу у центрі Європи, та Македонія – як країна із занадто гордим, проте дуже гостинним народом.

У минулому році Олександр трохи відійшов від подорожей автостопом і здійснив свій давній задум – обійти Чорне море пішки. На жаль, вдалося здійснити лише перший етап, до якого, з політичних причин, не потрапили узбережжя Криму, Абхазії та Краснодарського краю.

Мандрівник також поділився планами і задумами на найближче майбутнє. Він має намір мандрувати автостопом у Південній Америці та перетнути пішки Гобі -- найсухішу пустелю світу.

2017 03 21 voloshchuk 001

2017 03 21 voloshchuk 002

Більше новин – у районній газеті «Новини Городнянщини»