Днями у Чернігівському міському палаці культури військові журналісти представили чотири книги, які вже розходяться поміж читачами і бібліотеками, – «Побратими», «Відчайдухи», «Наші» та «Пророцтво Жанни».

За словами головного редактора журналу полковника Валентина Буряченка, герої публікацій у цивільному житті були звичайними людьми – робітники, вчителі, медики, фермери, держслужбовці, вантажники… Та коли перед Україною постало питання: незалежність чи небуття, вони стали боронити країну, свої родини, своїх синів та доньок. Бо ж «чужий дядько не піде захищати їхніх дітей».

Наші захисники знають, що саме зараз на Сході вирішується доля української нації, майбутнє народжених і ненароджених ще українців. Що тільки у власній державі ми залишимося українцями, а Україна – Україною.

Кавалер ордена «За мужність» Валентин Буряченко представив публіці четверту книгу «Пророцтво Жанни», присвячену подвигу жінок на неоголошеній війні.

– На кинуті їм в обличчя слова: «Жінкам не місце на війні», вони з особливою наполегливістю копатимуть два окопи замість одного, намотавши бинти на криваві мозолі. Випереджаючи хлопців на полігонах, лягатимуть під танки, набиватимуть синці, плестимуть маскхалати та сітки, виноситимуть з-під обстрілу поранених, іноді плакатимуть від болю та розпачу, та тільки тихцем, щоб ніхто не бачив, і тут же, витерши сльози, ставатимуть сильнішими, витривалішими, непереможними. Кидаючи виклик війні, вони вітають життя, – проникливі слова полковника хвилюватимуть присутніх у залі.

«Рижий Ангел», «Валькірія», «Блакитноока десантниця», «Катруся із 101 трояндою», «Мама Майдану»… Такі різні героїні з єдиним прагненням – миру для України.

– Усіх їх, оборонців землі української, різних за віком, політичними уподобаннями, професіями та соціальним станом, об’єднала любов до Батьківщини, – каже відповідальний секретар часопису Вячеслав Петровський, представляючи другу книгу «Відчайдухи». – Вони мають те, чого не купиш у російських воєнторгах, – патріотизм і хоробрість. Вони не планували бути героями, але довелося. Сильні духом. Пропахлі пилом і димом передової, вони здатні виконувати найважчі завдання.

petrovski

Вячеслав Петровський

Журналісти допитуватимуться у спецкора «Українського війська», тендітної на вигляд і сильної духом, Галини Жолтікової, чи, бува, не страшно їй на війні.

– Ми, військові журналісти, робимо свою роботу, – твердо відповість Галина.

Поміж кремезних полковників вона й справді виглядає крихітною.

– Ще не виросла, – віджартовується.

Нариси Галини про відважних захисників «б’ють» у ціль – у серця читачів. Вона, зокрема, – автор розповіді «Другий день народження солдата Тхоренка» про захисника Луганського летовища Євгена Тхоренка зі Сновська.

З Придесенням пов’язані долі мужніх захисників Юрія Літковця, Віктора Ніколюка, Олексія Вуколова, Романа Гільєвича, Олександра Бороліса…

Про героїзм чернігівського «вікінга» Станіслава Бойка розповість Віктор Ануфрієв. Як військовий журналіст Віктор формувався у Чернігівському медіа-центрі Міністерства оборони.

До слова, автори десь половини нарисів у чотирьох книг – спілчани Чернігівської обласної організації Національної спілки журналістів України: Валентин Буряченко, Олег Сушинський, Вячеслав Петровський, Олександр Васильченко та Віктор Ануфрієв. Війна загартувала їхні характери й вигострила слово.

До невпізнання змінився і Олег Шпак-Яновський, якого ми знаємо, передусім, за публікаціями з його «шпаківні» на сторінках обласного тижневика «Гарт». На представлення книг він, нині спеціальний кореспондент «Українського війська», потрапив ніби з «корабля на бал», з передової. Як зізнається у виступі, непросто адаптовуватися людям, пропахлим порохом, у мирних буднях. Пам'ять про полеглих оборонців України тривожить серця, приходить у сни болючими спогадами. Олегів нарис «Міцний Зіберт чернігівського гарту» про учасника АТО Сергія Зіберта, етнічного німця, започатковує п’яту книгу історій.

Кілька нарисів належать і Сніжані Божок із Корюківки.

Чотири книги історій побачили світ під гаслом: «Читати – щоб знати, знати – щоб перемагати». Військові журналісти словом кують перемогу.

Ольга ЧЕРНЯКОВА