Останній, ймовірно, приглянувся Гаранту. Адже за своєї каденції він бував у цьому виші, і запам’ятався тоді фразою «У Москві жаби квакали, а в Чернігові вже стояли храми», а також обіцянкою надати університету статус «класичного». І от Чернігівський національний педагогічний університет відучора Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка.
Що зміниться, окрім вивіски?
Новий статус дасть змогу відійти від педагогічних спеціальностей. Як зазначив ректор вишу Микола Носко, університет має амбіції відкрити навіть медичний факультет. На часі зокрема фармакологія.
Цілком можливо більш широко розвинути гілку «правознавство».
Такий спектр професій дасть змогу зацікавити більше молоді. Адже не секрет, що останнім часом постало питання недобору на деякі спеціальності педагогічного.
До того ж, така назва – данина славетній історії навчального закладу.
— Повернення до історії – це надзвичайно важлива річ, це визнання здобутків, при цьому — кредит на майбутнє, адже статус національного не лише велика честь, а й серйозна відповідальність, — зазначив Петро Порошенко, зауваживши, що Чернігівський колегіум, заснований понад 300 років тому, був першим навчальним закладом лівобережної України і має славні традиції.
І про саму вивіску, або Як корабель назвеш..
Ганна Арсенич-Баран, старший викладач кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, голова Чернігівської обласної організації НСПУ: Нова назва і справді трохи неоковирна. Не зовсім зрозуміло, до якої частини назви віднести «імені Т.Г. Шевченка». Однак, самі зміни у статусі вишу вважаю, що на краще. До того ж мають благородну мету — навернення до історії.
Сергій Леп’явко, доктор історичних наук, професор кафедри історії УкраїниНіжинського державного університету імені Миколи Гоголя: У радянські часи в Україні існувало лише дев’ять університетів. Всі інші вищі навчальні заклади називались інститутами, іноді – академіями. В середині 1990-х років розпочалась перша хвиля перейменувань. Інститути назвали себе університетами, а технікуми – коледжами, що мало підвищити престижність навчальних закладів. З 1999 р. старі великі університети вирішили знову виділитись назвами і почалась друга хвиля перейменувань – тепер на національні університети. Однак, процес знову став майже неконтрольованим і більшість ВНЗ стали «національними». Декілька років це приносило певні дивіденти. Кожна нова назва створювала нову ієрархію ВНЗ, і нижчі за щаблем намагались піднятися по уявній драбині вгору. Проте, останній Закон про освіту зрівняв всі ВНЗ незалежно від назв. Адже показниками успішності університетів мають бути не назви, а якість навчання і престижність серед абітурієнтів та роботодавців.
Особисто я ніколи не підтримував самої ідеї будь-яких перейменувань, крім випадків декомунізації. Якщо на машину «Запорожець» повісити знак «Мерседес», то вона все одно кращою не стане. Для розуміння ситуації добре допомагає звернення до досвіду різних країн. Наприклад, у Польщі більшість ВНЗ називають просто «вищими школами». Найкращий економічний університет світу скромно називається «Лондонська школа економіки», а найкращий технічний університет має назву «Масачусетський технологічний інститут». І ніхто з цього не робить проблеми. На мою думку, постійні перейменування навчальних закладів відображають глибоко приховані комплекси меншовартості та ієрархічне мислення, які ще живуть у нашому суспільстві.
Не секрет, що перейменування ЧНПУ стало одним із проявів уявної боротьби за першість між чернігівськими вузами. В новій назві зникло слово «педагогічний», що має символізувати вихід у широкий світ різних спіціальностей. Проте сама по собі нова назва нічого не змінить. Не так вже й давно історичний факультет ЧНПУ перейменували на «інститут». Я тоді говорив і писав, що в гонитві за красивою назвою забувається про саму справу і нічого доброго з цього не вийде. Так і сталося. Вже за декілька років чисельність студентів-істориків зменшилась втричі і факультет переживає найгірші за всю свою історію часи.
Для більшості чернігівців нова назва «Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка» є незрозумілою і заплутаною, і дійсно не зовсім коректною. В ній погано сполучаються назви «університет» і «колегіум». Погано виглядяє і сполучення слів «колегіум імені Т.Г. Шевченка», бо раніше було «університет імені Т.Г. Шевченка». Це вже неодноразово обговорювалось, і з цього вже давно дивувались численні коментатори в соціальних мережах. Багато чернігівських викладачів вважають нову назву чимось на зразок невдалого жарту. З точки зору історика, я думаю, що, якщо вже відтворювати стару назву «колегіум», то він мав би носити ім’я Іоанна Максимовича, який цей колегіум створив. А якщо хотілося зберегти ім’я Шевченка, то не треба було притягати назву «колегіум».
В історії з перейменуванням ЧНПУ залишається відкритим і питання історичної спадкоємності навчальних закладів Чернігова в ланцюжку колегіум-семінарія-інститут. Критичні думки з цього приводу я читав неодноразово і вони достатньо аргументовані. Проте хотілося б побачити про це хоча б одну статтю чи серйозну позитивну аргументацію, а не анонімні тези на сайті університету. Складається враження, що анонімна особа, яка придумала нову назву, ховається за спиною ректорату і боїться назвати своє прізвище.
Загалом же я ставлюсь до перейменування ЧНПУ по-філософськи. Україна і чернігівці мають безліч значно важливіших проблем, і про цю подію, більше віртуальну, ніж реальну, ми швидко забудемо.