Окрім того, росіяни порушили Гельсінський заключний акт 1975 року, Будапештський меморандум 1994 року, цілу низку міжнародних угод у рамках ООН, ОБСЄ, Ради Європи, Співдружності Незалежних Держав.

Такий спосіб грубого порушення домовленостей та міжнародного права та дипломатії притаманний не тільки сучасній Росії. Подібним чином діяли більшовики у 20-х роках минулого століття, відбираючи в України землі Стародубщини.

«Як окрема історико-етнографічна земля Чернігово-Сіверщини Стародубщина сформувалась у добу середньовіччя та раннього модерного часу навколо таких північноукраїнських міст, як Стародуб, Мглин, Почеп, Погар, Сурож, Трубчевськ, Новозибків та ін.

Протягом тривалого часу тут існували такі державно-територіальні утворення та адміністративно-територіальні одиниці, як Стародубське князівство, Стародубський уїзд, Стародубський повіт, Стародубський полк тощо.

Сьогодні територія української Стародубщини поширюється на частину Брянської області Російської Федерації – Гордіївський, Злинківський, Климівський, Клинцівський, Красногорський, Мглинський, Новозибківський, Погарський, Почепський, Ста- родубський, Суразький та Унецький райони», - пише про Стародубщину відомий український історик та публіцист Тарас Чухліб.

За різними оцінками, площа відкраяної від України у 1919 році землі становить від 14 до 19 тисяч квадратних кілометрів.

Цікаво, що відрізати від Чернігівщини територію Стародубщини допомогли самі ж українські комуністи.

У лютому 1919 року у Москві на Міжвідомчій нараді з питання виділення Гомельської губернії і встановлення кордонів з Україною було запропоновано: «повіти, що лежать на північ від стратегічної лінії Гомель – Брянськ, Суразький, Новозибківський, Мглинський і Стародубський, приєднати до Великоросії».

Звичайно ж, в основу такого поділу було покладено зовсім не думку населення, чи національну знаку, а міркування виключно державного порядку. Тож у підсумку зі складу Чернігівської губернії до Гомельської губернії передали Суразький і Новозибківський повіти, а також умовно Глинський і Стародубський – аж до з’ясування питання про утворення Брянської губернії.

Ці кордони через кілька тижнів підтвердив робітничо-селянський уряд України. Тоді ж Політбюро КП(б)У визнало недоцільним ставити питання щодо прилучення Стародубщини до України.

Таким чином, позиція саме українських більшовиків, які мовчки погодились на запропоноване у Москві рішення, призвела до втрати цих територій.

Читати також: «Стародуб: чернігівські землі, що досі культурно тяжіють до України»

Українська громадськість не тільки не забуває про Стародуб як про старовинне місто з традиціями самоуправління та осередок козацтва.

У світлі останній подій, які то зміна геополітичної ситуації, порушення міжнародних домовленостей, Україна має повне право не тільки на збройний захист своїх кордонів та відвоювання Криму, але і на повернення власних історичних земель, свого часу відторгнутих від Україну.

І першим кроком може стати якраз повернення Стародубщини.

За матеріалами КМГО “Січ” у Фейсбуці