МАГІЧНИЙ СВІТ ОБЕРЕГІВ
Ляльки-мотанки, зроблені з природних матеріалів, здавна були оберегами українських родин, передавалися з покоління до покоління. Виготовлялися вони майстринями й господинями дому зі світлими думками, програмувалися на добро, благополуччя, радість і долю.
В оселі Лариси Ганненко теж особлива благодать, бо переступаючи поріг, поринаєш у казковий світ дивовижних витворів. Кожна лялечка – неповторна: має власне обличчя й історію, ім’я і місію. Народжені мотанки, великі й маленькі, з натуральних матеріалів – бабусиного мережива, лляної тканини, вовни, конопляних ниток, мішковини, кропиви, духмяних трав, сухоцвітів, злаків, кукурудзяного листя й сіна та освячені в храмі.
– Частина їх зроблені як данина світлій пам'яті моїх рідних, яких дуже люблю. Від прадідуся Тихона і прабабусі Меланії успадкувала фамільні рушники, – розповідала Лариса Іванівна при зустрічі. – Дуже дорожу такою неоціненною спадщиною і завжди розміщаю ляльки на старовинних рушниках на персональних виставках. Чудово вишивала і моя бабуся Олена, навчила мережити на полотні й мене.
П’ять років тому Лариса Ганненко зробила свою першу ляльку-мотанку. Нині ж вони – невід’ємна частинка її духовного світу, її буття. Чи, як зізнається майстриня, її друге «Я».
– Першим захопленням із дитинства й на тривалий час були акварелі, які залишилися в батьківському домі, – ділиться пані Лариса. – А ще вірші. Малювала і довіряла паперові свої думки і мрії.
Педагог-перекладач за фахом, Лариса Ганненко навіть не здогадувалася, що з часом порине у дивовижний світ ляльок-оберегів, і кожна з’являтиметься на світ, мов дитина. Тепер вони живуть і дихають, образно кажучи, поряд із майстринею – «прописавшись» на стінах, на поличках, на шафах і столах…
Сімейні обереги – з’єднані ляльки чоловічої і жіночої статі, іменовані «нерозлучниками», що горнуться-туляться одне до одного. Зазвичай їх робили на щастя-долю молодятам та подружнім парам.
Мотаночка «Жаданиця» із білим мереживом – мовчазна союзниця незаміжніх дівчат, які довіряли їм найпотаємніші бажання й секрети, просили допомоги в любовних справах.
Задерикуваті й кумедні козачки-миколайчики з різними характерами, оригінальні травино-квіткові дідухи, симпатична і сонячна Парася та її жених, поважний «Городник», заквітчані «Дачники», чудова мотанка «Я йду до вас із поклоном»…
На почесному місці нині – урочиста Різдвяно-новорічна колекція берегинь-ялинок та ікон-зірочок із серії «Богородичне дерево». На черзі – ляльки-ангели, обереги для родин захисників і самих воїнів із промовистою назвою «Не залишай».
Усі ляльки пані Лариси створені як авторські роботи, без копій і повторення, без серій – кожна дорога серцю й вистраждана.
СВІТЛО ДУШІ
Майстриня Лариса Ганненко – багатогранна творча особистість. Окрім ляльок, має ще одну втіху – вишиває картини стрічками. «Тиха гавань душі», – каже про них співрозмовниця. Спершу й ляльки вона оздоблювала візерунками, великою мірою вишивала їх.
То, без сумніву, гавань, порятунок у непрості часи відчаю і болю. Прихисток для ангелів з чарівною і магічною енергетикою, де живуть краса й казка. Так назвала б я кімнату-майстерню Лариси Іванівни.
Саме рукоділля врятувало її і повернуло до життя задля онуків (а тепер уже й правнучки) по смерті єдиного сина. Передчасної і непоправної втрати її кровиночки. Вони із сином мріяли про спільну виставку, але не судилося…
Сповна поринула в роботу, заглибилася і зосередилася на клаптиках тканини, на підборі стрічечок і ниточок. Чимало робила мотанок із льону, який здавна важався найенергетичнішим матеріалом. З роками лляна тканина не старіла, а навпаки світлішає і нагадує срібло. Світло душі своєї рукодільниця переливала у свої творіння.
Материнський невигойний біль і сум-печаль заховані від стороннього ока за сімома замками. Лялечки – добрі, сонячні, теплі, покликані захищати й оберігати близьких по духу людей, додавати позитиву відвідувачам музеїв і книгозбірень.
Персональні виставки, участь у фестивалях, благодійних аукціонах і всіляких святах певною мірою змушують братися за нові роботи, не дозволяють сидіти, склавши руки. Обереги й берегині розлітаються, розкуповуються і роздаровуються. Відтак руки не мають спочинку.
Сили – видимі й невидимі – оберігають творця такої краси й благодаті. Лариса Ганненко в свою чергу дарує силу духу й захист ближньому – на свята й будні.
Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора та з архіву Лариси Ганненко