— Коли нас звинувачують у бездіяльності — це не правда. Скільки подібних випадків школа вже попередила і ніхто про це ніколи не каже.
Головна проблема — школа не має важелів впливу на батьків. Я можу викликати маму чи тату, а вони просто проігнорують це. Більше того 60% батьків не кажуть, де вони працюють. Мені нема куди звернутися. Дільничого з поліції я два роки не бачила у своїй школі.
Соціальні служби теж надто вплинути не можуть. Максимум – це 170 гривень штрафу за неналежне виховання.
Щодо Маші, маю акт обстеження її умов проживання. Виховується без батька. Мама від тижня до місяць не живе вдома. Діти живуть з бабусею та дідусем. Так, школа це знає, але що вона може зробити.
Ми працюємо, бо якби сиділи склавши руки, таких Маш було б в рази більше.
Як на мене давно пора розробити як і в інших цивілізованих країнах закон «Про виховання». Де чітко прописані обов’язки батька, матері, школи.
Про відповідальне батьківство говорив й Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба. Однак, він також акцентував й на свідомому замовчуванні чи ігноруванні освітянами проблем, задля збереження іміджу навчального закладу:
— Проблеми є. І про них треба говорити. Більш того треба не просто говорити, а пропонувати реальні шляхи їх вирішення. Коли ви кажете, що треба прийняти закон, то запропонуйте його складові. Проаналізуйте досвід інших і запропонуйте компетентним органам. Адже директор школи з таким стажем роботи знає краще від депутатів, що потрібно дітям у навчальних закладах