У Чернігові таких грядок ще немає, тому мешканці міста мають неоднозначні думки щодо такої ініціативи.
Утім, сам Безбородько встиг побувати за кордоном та подивитися як облаштовані берлінські та словацькі міські грядки.
Сергій Безбородько організував зустріч із місцевими жителями в Березовому Гаю. Прийшли як майбутні міські фермери, початківці пермакультурного дизайну, так і ті, хто зацікавилися городиною в обласному центрі.
— Міське фермерство — це вирощування їжі в умовах міста. Спільне вирощування органічних овочів та зелені стає новим об’єднуючим сенсом для людей різного віку та статусу.
Це розвиток громади та рішучі кроки до виконання цілей сталого розвитку, а також переосмислення процесу споживання та вирощування їжі. Та найголовніша функція — освітня, — каже Сергій Безбородько.
Він пропонує подивитися на приклади міст, які він відвідав:
• Hidepark (Нітра)
• Prinzessinnengarten (Берлін)
• Himmelbeet (Берлін)
• городик у Братиславі на Kapitulska, 13 (запроектував та облаштував забудовник)
За словами Сергія Безбородька, Україна випереджає середньостатичні світові показники урбанізації. Частка міського населення вже сягає 70 %. Ми втрачаємо села, віддаємо перевагу їжі із супермаркетів. На шляху до нашого столу їжа перетинає океани.
— Ми маємо віддавати перевагу локальній їжі та виробникам. Це впливає й на місцеву економіку, і на місцевих виробників, і на наше з вами здоров’я.
На стажуванні в західних країнах я вперше побачив що таке громадський город. Раніше ці два слова в жодному реченні разом я не чув
Громадський город — це мирна провокація, мирний конфлікт. Наш підхід: бути саркастичними, самоіронічними тощо, — розповідає він.
Як це працює?
Люди об’єднуються в комуни та починають облаштовувати занедбані майданчики. Там вони вирощують овочі та фрукти, показують дітям процес зростання та дозрівання.
Безбородько каже, що згідно з деякими дослідженнями, діти впевнені, що овочі ростуть у магазинах.
Чути це чернігівцю, який кожне літо проводив у селі в бабусі, дивно. Однак, з огляду на шалені темпи урбанізації та поступову інтеграцію до ЄС, ми таки в зоні ризику.
Хоча, важко уявити, щоб український школяр не зміг пояснити звідки береться борщовий набір.
У Німеччині та Словаччині люди на таких грядках згуртовуються, діляться рецептами, влаштовують різноманітні воркшопи, так звані суботники тощо.
Є такий парк і в Одесі. За іронією долі, авторка цих рядків бачила їх на власні очі.
Помідори та інша городина росте в різноманітних кашпо, старих лавках та ваннах.
Це територія Зеленого театру.
Там взагалі все облаштовано для приємного відпочинку, але й камери напічкані ледь не на кожному дереві.
Уявімо, що чернігівці висадили грядки та доглядали за ними, а вночі хтось прийшов, зірвав усе та пішов додому робити консервацію. Що тоді?
— Коли ми висаджували дерева, то нам теж казали, що їх зламають. Не зламали. Так само і з грядками.
Сподіваємося, що майбутній город стане центром громадської активності.
Ховати грядки від людей ніхто не буде. Ними користуватимуться ті, кому це дійсно потрібно, — підкреслив Безбородько.
Юлія КОВТУН