ВІД ЗНАНЬ – ДО ДІЛА
Відтак залюбки взяла участь разом із чернігівськими колегами в семінарі-тренінгу «Як зберегти тепло в оселі та гроші в кишені», проведеного в рамках навчально-просвітницьких заходів для журналістів регіональних ЗМІ Представництвом Світового банку в Україні.
Як зазначала експерт з питань соціального захисту Валентина Войтенко, Світовий банк підтримує реформування енергосектору України з дев’яностих років минулого століття. Загалом на розвиток виробництва електроенергії, на проекти реабілітації гідроелектростанцій, модернізації систем транспортування, на будівництво нових підстанцій та підвищення енергоефективності виділено понад 1 мільярд доларів США.
За розрахунками уряду нашої країни, новий проект «Підвищення енергоефективності в секторі централізованого теплопостачання України», який реалізується за кошти позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку (загальна сума складає 315,5 мільйона американських доларів) дозволить за шість років до 20 відсотків знизити споживання газу і до 60% – електроенергії.
Українці теж мають зробити свій внесок у цю вкрай важливу справу. Найкраще починати економію із себе, з власного домогосподарства.
Теоретичний курс із енергозбереження надихнув мене на пошук джерел економії комунальних платежів загалом і за опалення зокрема. Захотілося і заощаджувати, і жити з комфортом, і впливати на цифри у платіжках.
Передусім, фото із презентації керівника київського офісу Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослава Павлюка навіяли спогади із дитинства: батьківську хату із призьбою із сіна. Щоосені та призьба сягала аж до вікон і мала додавати тепла. До панельної п'ятиповерхівки такий винахід, звісно ж, не притулиш і кукурудзяним бадиллям не обкладеш. Треба шукати інші засоби й технології утеплення житла.
РАЗОМ ТЕПЛІШЕ. ТА ЦІНИ «КУСАЮТЬСЯ»
Голова нашого кооперативу Василь Коноваленко вже намагався розв’язати проблему щодо встановлення прибудинкового лічильника. Розмовляв із власниками квартир, з’ясовував механізм придбання обладнання й подальшого обслуговування. Та не всі мешканці багатоповерхівки можуть виділити кошти із сімейного бюджету. У когось – пенсія мінімальна, декого здоров'я підводить і треба гроші на лікування, хтось не вірить в успіх загального результату і категорично відмовляється від, образно кажучи, толоки (тим більше, є гіркий досвід із встановлення дверей у під’їздах).
По правді, в моєму гаманці теж немає зайвої тисячі – другої, з субсидією, на жаль, поки що не склалося (як і в декого із сусідів). Для купівлі індивідуального лічильника тепла (тобто для окремо взятої квартири) потрібно мінімум 4–5 тисяч гривень.
За словами Василя Івановича, не набралася й необхідна кількість мешканців (з об’єктивних та суб’єктивних причин) і для створення ОСББ.
Ось тут би, як наголошувала на семінарі координатор житлових програм Громадянської мережі «Опора» Тетяна Бойко, знадобилася б активність мас. Бажання змін і прагнення боротися із зайвими витратами стало б рушійною силою, бо гуртом «ловити» тепло зручніше, дешевше й ефективніше.
Хоча пошуки підрядника, встановлення лічильника на будинок і його подальше обслуговування – справа копітка й затратна. По-перше, в нових будинках це зробити простіше (все передбачено проектом), у старих будівлях – проблематичніше. Нашому 60-квартирному будинку по вул. Рокоссовського вже понад 40 років. Він давно потребує капітального ремонту і заміни комунікацій.
До того ж, ціна будинкового лічильника відлякує – десь 40–50 тисяч гривень, залежно від якості та функцій (з автоматичним погодним регулятором – від 100 тисяч гривень). Бажання власників житла не співпадають із їх фінансовими можливостями. Окрім того, лічильник повинен бути внесений у Державний реєстр засобів вимірювальної техніки.
За словами Святослава Павлюка, лічильник дозволяє платити за реально спожите тепло (а не за визначене нормативами) і не є панацеєю щодо енергозбереження. Як і прилади обліку газу та води. Хоча певною мірою дисциплінують власників житла.
Ознайомилась і з рекомендації від спеціального сайту teplo.gov.ua. Передбачено аж одинадцять кроків щодо встановлення й експлуатації лічильників, які спонукають до зваженого підходу й неквапливості.
«ТЕПЛІ» КРЕДИТИ ГРІЮТЬ НЕ ВСІХ
На шляху до енергетичної незалежності України таки є і перешкоди, і підводні рифи. Урядова програма з енергоефективності, яка в народі іменується «теплими кредитами», поточного року давала збої – бракувало коштів для її повної реалізації.
Моя сусідка по під’їзду Неля (як фізична особа) таки встигла скористатися кредитом для заміни вікон. Пенсіонерка зекономила загалом 5 тисяч гривень. Решта мешканців будинку, котрі планували скористатися програмою для енергомодернізації й утеплення квартири, вже безрезультатно «бігли за паровозом».
Ощадливе використання води, правильне користування побутовими приладами, встановлення вікон і балконних дверей із енергозберігаючим склом нібито дають можливість суттєво економити сімейний бюджет.
Особисто великої економії не відчула, хоча кілька років тому придбала власним коштом лічильник води, а цьогоріч централізовано у квартирах нашого будинку встановили лічильники газу. Дехто із сусідів від них відмовився.
Енергозберігаючі лампочки також суттєво не вплинули на споживання електроенергії. Правда, вогнями квартира не сяє.
Лякають лишень платіжки за теплопостачання. І не тільки мене. Правда, надії не втрачаю.
Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора.