Про величне християнське свято Покрову розповідає настоятель Горбівського храму Різдва Богородиці отець Микола Гуляк.
– Цього дня відзначається з’явлення Матері Божої у Влахерському храмі в Константинополі в далеку давнину – в Х столітті. На місто напали вороги й обложили його з усіх сторін. Люди не мали вже запасів їжі, у них не було води. Але вони мали багато запасів духу і віри. Греки молилися в храмі й просили Матір Божу, щоб та допомогла їм звільнити місто від ворогів.
Під час всенічної молитви у переповненій церкві з’явилося дивне видіння. Його змогли побачити тільки двоє прихожан. Святий Андрій Юродивий першим побачив, як ніби розкрилося над ним склепіння храму і появилася Пресвята Діва, осяяна небесним світлом і оточена ангелами та святими. І сказав він своєму учневі Єпіфанію: «Бачиш, бачиш з’явилася Пресвята Богородиця і чує наші молитви».
Андрій та Єпіфаній бачили, як Матір Божа молилася, омиваючи сльозами своє пречисте обличчя. Як після слізної молитви зняла з себе сяюче покривало і тримала його з великою урочистістю своїми пречистими руками над людьми.
Покриття святим омофором стало передвістям перемоги. Християни повірили обом святим і були натхненні такою благодаттю Матері божої. Дивне з’явлення їх підбадьорило і втішило. Вони стали радіти і зібрали останні сили. Сарацини не розуміли, звідки появилася ця радість. Подумали, що на поміч грекам поспішає якесь військо. Настрашилися і повтікали. Так прихожани захистили і храм, і своє місто.
Віра в заступництво Богородиці передається з покоління в покоління. У світлий день Покрови Пресвятої Богородиці християни з тих часів завжди звертаються до Матері Божої із щирими молитвами та просять у неї захисту.
Шанували Матір Божу й українські козаки. Вони вважали її своєю покровителькою і завжди просили допомогти у захисті своєї землі. Вертаючись із походів, приносили пожертви в церкву святої Покрови, що була збудована в Запорізькій Січі.
Нехай же і сьогодні у щирих молитвах Пресвята Богородиця почує кожного захисника України і зішле свої ласки на український народ та покриє своїм святим омофором.
Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора