В запеклих боях полягли і Герої з Чернігівщини.
Олександр Уткін. Народився 7 листопада 1970 року у селі Подище Прилуцького району Чернігівської області.
Був зареєстрований у місті Кролевець Сумської області. Працював на Чорнобильській АЕС, проживав у місті Славутичі Київської області.
Добровольцем вступив на військову службу 16 червня 2014 року (військова частина В 3027, с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області).
Старший розвідник, сержант 3-го відділення 2-го взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України.
Загинув 20 серпня 2014 року під час бою біля міста Іловайськ Донецької області.
Похований у селі Киселівка Менського району Чернігівської області.
Указом Президента України № 892 від 27 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Андрій Єсипок. Народився 4 січня 1994 року у селі Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області.
Молодший сержант, міліціонер батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» ГУ МВС України в Київській області.
Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т.зв. «Зеленим коридором» на дорозі поміж селами Новокатеринівка та Горбатенко Старобешівського району Донецької області. У кузов автомобіля, у якому перебував А. Єсипок разом з іншими бійцями, впала граната з АГС-17. Андрій накрив собою гранату, чим врятував своїх товаришів.
3 вересня 2014 року тіло А. Єсипка разом з тілами 96-и інших військових, загиблих в оточенні під Іловайськом, було привезено до моргу міста Дніпропетровська. Був упізнаний родичами.
Похований у селі Новий Биків Бобровицького району Чернігівської області.
Указом Президента України №747/2014 від 29 вересня 2014 року, «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Богдан Жайворонок. Народився 24 червня 1982 року у місті Києві.
У 1999 році закінчив ЗОШ І-ІІІ ступенів у селі Гордіївка Канівського району Черкаської області.
Закінчив Дарницький технічний ліцей міста Києва.
Разом з сім’єю переїхав до міста Остер Козелецького району.
У 2001-2003 роках проходив строкову військову службу у військовій частині А 1766 (97-а Полтавська окрема гвардійська механізована бригада).
Після закінчення служби працював у компанії по виготовленню та ремонту дверей.
24 липня 2014 року прийнятий на службу в органи внутрішніх справ на посаду міліціонера 4-го взводу 4-ї роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».
Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з оточення поблизу міста Іловайська Донецької області. Перебував у мікроавтобусі разом з бійцями батальйону «Миротворець». Не дивлячись на попередні домовленості про надання «гуманітарного коридору» колона українських військових потрапила під шквальний обстріл ворожої артилерії та танків. Після знищення автомобіля пересувалися пішки. У районі сіл Горбатенко та Новокатеринівка Старобешевського району Донецької області знову потрапили під обстріл у результаті якого боєць отримав смертельні поранення.
2 вересня 2014 року тіло Б. Жайворонка разом з тілами 87-и інших загиблих в Іловайському котлі перевезено до запорізького моргу. Був тимчасово захоронений на цвинтарі міста Запоріжжя, як невідомий солдат. Тіло героя ідентифіковано за результатами ДНК-експертизи.
Похований у місті Дніпропетровськ.
Указом Президента України № 873 від 14 листопада 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Юрій Хуторний. Народився 8 жовтня 1981 року у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області. Освіта середньо-спеціальна, закінчив Київське професійно-технічне училище № 26 за спеціальністю «газоелектрозварник».
Призваний до лав ЗСУ 19 березня 2014 року. Проходив службу у військовій частині А 1815, 1–ша окрема танкова бригада, у селищі Гончарівське Чернігівського району.
Загинув 29 серпня 2014 року у результаті артилерійського обстрілу біля міста Іловайськ Донецької області.
Похований у селі Ярославка Бобровицького району Чернігівської області.
Указом Президента України № 270 від 15 травня 2015 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Сергій Джевага. Народився 28 вересня 1971 року у місті Прилуки Чернігівської області.
У 1988 році закінчив Прилуцьку середню школу № 2.
Після закінчення школи навчався у Київському Державному університеті телекомунікацій.
З 1991 року працював електромеханіком у Прилуцькому центрі електрозв'язку.
Після початку бойових дій на Донбасі вступив до лав добровольчого батальйону.
Солдат, командир міномету 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас».
Загинув 29 серпня 2014 року, під час виходу т. зв. «зеленим коридором» з Іловайського котла.
Перебував у складі автоколони батальйону «Донбас» по дорозі Многопілля — Червоносільське Амвросіївського району Донецької області.
Під час обстрілу колони з кулеметів дістав смертельне поранення. Помер на руках побратима. Тіло С. Джеваги досьогодні не знайдене та не ідентифіковане.
Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Герої не вмирають!