Та жінка вірить, що світ не без добрих людей, і сподівається, що з їх допомогою зможе зібрати 80 тисяч гривень, необхідних на першу операцію з ендопротезування кульшових суглобів, і ходитиме по землі власними ногами.
Горе самотою не ходить
У народі кажуть, що біда і горе самотою не ходять, а за собою лихо водять. Доля не вельми була прихильною і до Валентини Шумної. Особливо в останнє десятиліття: згоріла вщент хата. Вогонь знищив дотла і майно, і документи. За словами жінки, навіть крейда на внутрішніх стінах попеклася. Родина змушена була переїхати з райцентру до села.
– Слава Богу, що син вчасно прокинувся і встиг вискочити на вулицю. Приснився йому покійний батько. Ніби погукав його і попросив: «Синку, вставай, бо згориш!». Ці слова й пробудили Володю, – згадує Валентина Олександрівна.
У кращі світи відійшли і чоловік, і батьки (по смерті мами не минуло й року). За єдиним сином вона виплакала всі сльози – як поїхав на заробітки, то звідтоді ні слуху, ні духу.
– Навіть не знаю, чи живий, – жінка не може стримати сліз. – За три роки жодної звісточки.
Пережиті негаразди, втрата рідних людей, повсякденна нелегка праця підірвали здоров'я. Трудилася телятницею і свинаркою спершу в колгоспі, згодом – у приватному підприємстві. Працювала в польовій бригаді, на птахофабриці, комірником і охоронцем – там, де потребувалися її роботящі руки.
– У цехах на консервному заводі постійно стояли у воді в гумових чоботях. Не знімала їх і на фермі. Так ноги й згубила, – говорить Валентина Шумна про свою біду. – З лікарень тепер не вилажу, але вже ніщо не допомагає. Біль немилосердний. Треба якнайшвидше робити операцію.
Жінка має 42 роки трудового стажу, але одержує пенсію як інвалід ІІ групи – 1200 гривень. Відтак змушена, як каже, просити милостиню. На чергове стаціонарне лікування в Чернігівській обласній лікарні скинулися односельчани, допомогла грошима Куковицька сільська рада, якій підпорядковане село, депутат обласної ради Сергій Нужняк та інші добродійники.
Всі надії 56-річної сільчанки – на милосердя ближнього, бо й на милицях вже тільки до порога хати шкандибає.
Після благодійного фестивалю «Золотий Фенікс», під час якого меняни збирали кошти на лікування онкохворого Сашка Бабича, я поцікавилася у начальника фінансового управління Менської районної державної адміністрації Оксани Булавки, чи можуть пересічні жителі (не пільговики, не воїни АТО, не чорнобильці) розраховувати бодай на якісь гроші від держави та чи передбачені в бюджеті кошти на ці цілі?
Гроші на лікування передбачені
– Усього на видатки соціального захисту населення і, зокрема, надання матеріальної допомоги громадянам у зведеному бюджеті району нинішнього року було передбачено 515,6 тисячі гривень, – каже Оксана Булавка. – Протягом першого кварталу сума збільшилася до 609,6 тисячі гривень за рахунок розподілу коштів, передбачених на виконання повноважень виборців депутатами обласної, районної та міської рад.
Прийнято ряд комплексних програм. Передусім, районна «Програма по наданню матеріальної допомоги жителям Менського району на 2016–2020 роки», затверджена рішенням сесії від 28 грудня 2015 року. Розмір грошової допомоги встановлюється в межах від 10% до 40% встановленого прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, визначеного на дату призначення допомоги. Нині це від 125 до 500 гривень.
У разі виникнення захворювань, які вимагають довготривалого лікування або операційного втручання, підтвердженого документально, призначення матеріальної допомоги здійснюється на підставі спільного розпорядження голів районної державної адміністрації та районної ради в межах від 1 до 4 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб у межах коштів, передбачених у районному бюджеті для соціального захисту населення. Хвора людина може одержати 1247–5000 гривень на лікування.
Затверджена також міська програма «Про надання одноразової грошової допомоги громадянам міста Мена на 2016–2017 роки». Сума, передбачена початковим бюджетом, становить 55 тисяч гривень. Розмір допомоги громадянам визначається рішенням виконкому.
Відрадно, що програми є. А ось грошей, щоб зарадити всім тяжкохворим, у районному бюджеті малувато. Матеріальна допомога – крапля в морі порівняно з потребами.
Небайдужі до чужої біди благодійники можуть допомогти Валентині Олександрівні Шумній, перерахувавши на її картку (№4149497861478164) в Приватбанку хоча б якісь гроші. Жінка сподівається на милосердя ближнього і буде щиро вдячна кожному.
Ольга ЧЕРНЯКОВА. Фото автора