Благословив учнів і зник за хмарами

У Євангелії від Луки читаємо: «І Він вивів за місто їх (учнів своїх) аж до Віфанії, і, взявши руки свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословив їх, та зачав відступати від них і на небо возноситися. А вони поклонилися йому і повернулися до Єрусалиму з великою радістю. І постійно вони перебували в храмі, прославляючи й хвалячи Бога».

Таким днем неодмінно має бути четвер. З цього приводу в народі кажуть: «Не прийдеться в середу Вшестя». Натомість у поляків побутує інше прислів’я: «Бог у небо, хробак у м'ясо, а чорт у бабу».

Робота – валикий гріх

За народними віруваннями, начебто на Вшестя найактивніше проростає зело. Де б воно не росло – в полі чи на горі – «все зноситься від землі вгору». Щоб не заважати його буйному благословенню, селяни в цей день не працювали, а лишень посилали молитву творцеві світу. На Вознесіння Господь чує всі прохання, тому слід ревно молитися, просячи те, що життєво необхідне.

Годилося спілкуватися з рідними та близькими, навідатися до них в гості. У старовину це називалося «ходити на роздоріжжя».

Особливо цього дня шанували жебраків і хворих. Їм роздавали милостиню.

Заборонялося кидати сміття і плювати на вулицю, «тому що можна було потрапити в Христа, який приходить до будинку під виглядом жебрака».

Вважалося, що якщо на Вознесіння гарна погода, то на добрий врожай, а коли дощова – на недорід. Оскільки не можна було братися затяжку фізичну працю, то селяни родинами йшли в поле, щоб оглянути посіви, бо «на Вшестя жито вже починає викидати колос».

«Божі онучі»

Якщо протягом сорока днів ще можна було христосуватися, тобто казати «Христос воскрес», то після Вознесіння такі вітання вже заборонялися – «бо в храмах ховають плащаницю». З цієї нагоди господині пекли спеціальне обрядове печиво у формі драбинок – «щоб було по чому Христові вилізти на небо».

«Драбинки» несли на могилки і поминали небіжчиків. У деяких регіонах випікали й поминальні паски та фарбували крашанки (щоправда, їх не освячували в церкві).

Господині готували ще й тонкі млинці з пшоняного борошна, які називалися «Божими онучами». У деяких регіонах гостей частували коржами з сирною начинкою, краї яких теж загиналися у вигляді сходинок. Гості також дарували «драбинки».

Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА