Тарифне регулювання торгівлі між Україною та ЄС повністю описано в додатках до Угоди ЗВТ. Дана система регулювання включає три складники: мита, тарифні квоти та вхідну ціну. Тепер детальніше.
Митні розрахунки застаріли ще до підписання Угоди про зону вільної торгівлі.
Коли зможемо внести зміни?
Мито стягується митницею ЄС при надходженні товарів на їхній ринок. Для більшості сільськогосподарської продукції мито на імпорт з України до ЄС було скасоване з 1 січня 2016 року в рамках Угоди про асоціацію.
Для кожного продукту вказано базову ставку ввізного мита та перехідний період, під яким розуміють проміжок часу, упродовж якого ставка мита прямо пропорційно буде зменшена або повністю скасована. Базова ставка мита діє також на продукцію, експортна квота по якій була повністю використана й надалі експортується понад обсяги квоти.
— Поговоримо про некласичний кейс — філе оселедця. Це не той продукт, який Україна могла б експортувати великими обсягами. Згідно з домовленостями ЄС та України, при вступі до ЗВТ мито мало складати 15 %. При цьому впродовж трьох років воно знизиться до нуля.
Специфіка дії Угоди в тому, що умови її дії у двосторонньому порядку обговорили ще у 2008–2010 роках, а підписали у 2014 році. У динамічному світі 5 років занадто багато, — пояснює генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький.
Звісно, що жоден договір не діятиме довічно. Україна може готуватися до перемовин по зміні цих показників десь у 2022 році. А поки українські аграрії сплачуватимуть мито в ЄС за правилами, що мали логічне обґрунтування до початку війни та за актуальною на той час статистикою.
{jb_blackbox} Цікаво. В агроблоці безмитними товарами одразу стало близько 70 % продукції. Частина має перехідний період упродовж якого розмір мита знизиться до нуля. Тобто, за словами Тараса Висоцького, ближче до 2022 року в України залишиться 10 % товарів із митом. Парадокс у тому, що ці 10 % дорівнюють 95 % товарів, які Україна може експортувати до Європейського Союзу на конкурентних умовах.{/jb_blackbox}
Тарифні квоти: перший прийшов — перший обслуговуєшся
Тарифна квота — це дворівневий митний тариф, пов’язаний із кількістю товару, при якій, задану кількість товару можна експортувати/імпортувати за «пільговою», або «нульовою» ставкою мита протягом певного періоду часу. Після заповнення обсягів тарифної квоти, можна продовжувати експортувати/імпортувати продукт без обмежень, але платити більш високу тарифну ставку.
Адміністрування тарифних квот ЄС здійснюється виключно Європейським Союзом за двома принципами: «перший прийшов — перший обслуговується» та «імпортного ліцензування».
— Будь-які постачальники можуть скористатися квотою «хто перший». Умовно, дали 100 тонн на певну продукцію, тож 101 та подальші тони перетинатимуть кордон за загальними правилами. Реєстри використання квот оновлюються щоденно, але є ризик, що постачальник не встигне. Таким чином Україна використала квоту на мед ще в січні, — пояснює генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький.
Щодо принципу імпортного ліцензування, то імпортери української продукції подають відповідну заявку на право здійснення імпорту (видачу ліцензії) до Генерального Директорату Європейської Комісії «Аграрні питання та розвиток сільської місцевості». Тобто компанія знаходить партнера, який буде гарантією того, що товар когось цікавить. Зазвичай такі ліцензії дають на квартал та певний обсяг продукції.
Вхідна ціна допомагає європейським країнам захистити свого виробника
Вхідна ціна — уніфікована процедура, в основу якої покладено визначення цін на внутрішньому ринку, на основі яких розраховуються всі подальші митні платежі. Усі фрукти, овочі, натуральні соки, а також вина з усіх країн за межами ЄС розмитнюється за цією схемою.
Мито складається із загальної ставки та додаткового митного платежу, розмір якого залежить від того, наскільки ціна товару є нижчою від встановленого ЄС показника. Українські товари мають преференцію у вигляді звільнення від сплати базового мита. Таким чином, стягується лише різниця в ціні, а базове мито не нараховується.
— Це потрібно для вирівняння ціни. У Європі ціни на овочі-фрукти коливається до 10 %, тобто майже не відчувається. Ви можете виготовити дешевше у своїй країні, але не зможете продати дешевше в Європі. Світові експортери намагалися скасувати цю систему, але не виходить, бо її лобіюють Нідерланди. Ця країна є найбільшим експортером овочів та фруктів у світі (після США).
Цікаво, що з населенням у 9 млн людей та площею як дві українські області вони умудряються бути лідерами в експорті овочів та фруктів. Виходить, що овочі з України будуть дорожчими, адже на ціну накладеться логістика та інші витрати, — підсумовує генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Тарас Висоцький.
Отже, українські аграрії мають детально розібратися в даній системі до того, як вести продукцію в Європу. Щоби не виникло ситуації, то товар виросте в ціні та не зацікавить європейського споживача.