Від батьківського порогу
Дружня робота з ранку до ночі і багато життєрадісних дітей – це про Малюків…
Оксанині батьки, Ніна і Анатолій Малюки, обоє у колгоспі «Червоний маяк» працювали. Ніна Василівна була тваринницею, Анатолій Макарович – знаним на всю округу ковалем. Все життя тяжко трудилися, бо вісьмох дітей, шістьох дівчат і двох хлопців, треба було на ноги піднімати. Себе ніколи не шкодували, як і любові дітям. Малюки зростали просто викупані у батьківській турботі! Здається, любов до дітей у їхній родині передається у спадок. Бо принаймні доньки і тепер, ставши дорослими і маючи своїх дітей, не можуть байдуже пройти і повз чужих! Обійняти і приголубити, кожен пальчик обцілувати і просто побавитися з чиєюсь малечею на вулиці – не кожна людина відчуває у цьому потребу навіть до власних синів та доньок…
Оксанині батьки померли молодими. 16 квітня 1995 року не стало матері, а за місяць, 12 травня – батька. Ніні Василівні було 54 роки, Анатолію Макаровичу – 57. Зараз уже немає на світі і трьох їхніх дітей – Михайла, Люби, Галі. Молодими пішли з життя через важку хворобу. Залишилося їх п’ятеро: Наташа у Козельці, Лариса і Оксана у Холмах, Іра і Саша – у Чернігові.
– Коли батьків не стало, мені було 19 років, – згадує Оксана. – Мого чоловіка саме в армію забрали, донечці Женьці лише піврочку. Саша, найменший брат, ходив до сьомого класу. А тут ще сестра Галя на півроку покинула мені своїх двох – шестирічну Машу і трирічного Женю. Так, у 19 років я залишилася з чотирма дітьми, гектаром буряків на полі, свинями, коровами, великим господарством і – дорослими проблемами…
Як важко не було, але дітей Оксана не віддала нікому. Здужала! І, попри молодий вік, склала цей іспит долі по-материнськи. Досі з вдячністю згадує, як їй тоді в усьому допомагав «Червоний маяк», де все життя пропрацювали її батьки, – давали гречку, олію, м’ясо… І школа підтримувала гуманітаркою.
Опісля у батьківській хаті зі своїми дітьми оселилася сестра Люба. Після її смерті родинна колиска Малюків спорожніла.
У – своє життя
У Київ Оксана поїхала зі своїм першим чоловіком, охрамієвицьким (батьком старшої доньки Женьки), а повернулася – з другим, киянином. У житті, каже, буває різне…
– Не змогла я у столиці жити, без землі, – каже Оксана. – Свої Холми люблю безмежно! Пам’ятаю, приїду з Києва восени, вийду з автобуса – надихатися не можу димом осінніх вогнищ з городів. Таке мені тут все рідне до щему! Я – сільська людина, дуже люблю квіти, птицю, худобу, природу, а у великому місті мені все чуже.
З другим чоловіком придбали хату у Холмах, облаштували ванну, туалет і все інше, не гірше за київської квартири. Та поки налагодили побут – стежки розійшлися. Оксана залишилася уже з трьома дітками: Женькою, Сашкою і Кирюшею. Столичний чоловік повернувся у Київ. Утім, спілкується, справно платить аліменти…
Нана
Одній з трьома дітками Оксані було нелегко. А потім і Настя прийшла, її племінниця і хрещениця, найменша донька онкохворої сестри Галі (старші Маша і Женя жили окремо). І для всіх у сім'ї стала Наною – так її назвав Кирюша.
– Те, що Настя буде зі мною, я зрозуміла задовго до того, як Галя захворіла, – розповідає Оксана. – Якось Настусі наснився сон, ніби мама померла, а вона на колінах приповзла до мене. На той час Галя ще не хворіла, уявляєте?.. А потім була хвороба. Настя прийшла до нас, ще коли її мама була жива, і залишилася. Згодом Галі не стало… Вважаю, що я, її хрещена мати, несу відповідальність перед Богом і людьми за цю дитину. А ще ми неабияк допомогли одна одній – Настя стала підтримкою, коли мені було дуже важко, а я – їй. Я так рада, що вона з’явилася у моєму житті! – радіє Оксана, пригортаючи свою Настусю. – Ця дитина дана мені Богом. Вона – моя! Розумієте?.. Спокійна, поступлива, гарно вихована, дуже вдячна. Подивіться, ми ж з нею і зовні схожі!
Перший рік був найважчим. Морально, фізично, фінансово. Оксана з ранку і до пізнього вечора моталася на картоплю, аби заробити копійку для дітей. Утім, все одно не вистачало навіть на найнеобхідніше. Чобіт не було за що купити… А тут ще й тяганина з документами дівчинки виснажувала і заганяла у глухий кут.
– Коли народилася Настя, її записали на прізвище першого Галиного чоловіка з Росії, з яким вона офіційно не була розлучена, – розказує Оксана. – Опіку мені не давали оформити, бо за документами вона – росіянка і, виходить, що у неї є батько у Росії! А насправді її батько – корюківчанин, помер два роки тому… Спасибі юристу з Холмів Анатолію Литвину, який допоміг нам і з Настиним громадянством, і з паспортом, і з опікою.
Андрій
Він з’явився, коли Оксані потрібна була допомога по господарству, бо дружив з її племінником Женею, Настиним братом. Та так і залишився, невдовзі запропонувавши Оксані руку і серце. Менший за неї на 6 років, Андрій Скороход не побоявся відповідальності за дітей різного віку: і садочок, і школа, і студент, і заміжня…
– Просто я – його перше кохання! – посміхається Оксана.
Навіть весілля зіграли!
Їхній сім'ї – два роки.
Плани на майбутнє
Свій облаштований будинок Оксана залишила старшій донечці Женьці, коли та вийшла заміж. З Андрієм придбали інший, де все довелося робити заново.
– Я не боюся ніякої роботи, – каже про себе. – Ось укоси, стеля у хаті – моя робота. Сама й грубку можу скласти, і бензопилою шість складометрів дров за чотири години попиляю. Косити, шити, вишивати, варити, пекти вмію з дитинства. Так мене бабуся з Ченчиків навчала ще у дитинстві: «Щоб чогось досягти, щось отримати, треба вкласти у це свої сили і знання, і на тарілку супу – заробити треба. А якщо вже затіяли якусь роботу, виконуйте як треба!» Колись навіть вірші пробувала писати! Єдине, що не освоїла – зварювання. Та це поки що…
Оксана обожнює роботу на землі! Приємне з корисним поєднує, вирощуючи квіти на вулиці і в хаті, а також розсаду, тютюн і часник на продаж.
– Часнику саджу 8-10 соток, – розповідає. – Потім на базар виношу, хто знає – додому приїздить. Ось з Ніжина люди щороку навідуються, беруть багато, бо хороший, довго зберігається.
А ще у неї – город, качки, кури, порося і домашні улюбленці: папуга і з десяток морських свинок. Каже, кому потрібні морські свинки – звертайтеся, залюбки віддам у хороші руки!
Андрій працює трактористом у ТОВ «Південь-Північ-Агро», Оксана влаштувалася продавцем у приватний магазин у Холмах. Діти ростуть! 4-річний Кирюша у садочок ходить, восьмирічна Сашка закінчила другий клас, Настя – студентка Сновського вищого професійного училища лісового господарства, майбутній кухар-кондитер (зараз на практиці у Болгарії), за тиждень їй виповнюється 19. Старшій, Женьці – 24 роки, живе з чоловіком неподалік.
У Оксани з Андрієм багато планів у новому домі – ванну облаштувати, опалення зробити…
– Та головне, – каже, – дітей до ряду довести. Ось Настуся моя – майже на виданні. Як мама розумію, що й житло їй своє потрібне, тож треба працювати, старатися. Було б здоров’я!
\\\*
Коли вона тільки відпочиває?.. Оксана з тих, у кого день не закінчується із зорями! Вночі, коли діти сплять, їхня мама старанно …клеїть пазли. Річ у тім, що всі її діти дуже люблять складати великі картини з дрібних елементів, а до збору складних зображень долучаються ще й батьки, і навіть зять! Потім Оксана терпляче клеїть ці картини, майструє для них рамочки, щоб назавтра гордо повісити на стіну дитячий витвір: «Може, й не модно, але ж це робили рученята моїх дітей!»
Треба знати
Які обов’язки хрещеної мами?
\* Хрещена мама поручається за похресника перед Господом.
\* Несе відповідальність за духовне виховання малюка.
\* Бере участь у житті та вихованні дитини нарівні з біологічними батьками.
\* Бере на себе турботу про похресника в ситуації, коли з біологічними батьками що-небудь трапляється (хрещена мати може стати опікуном у разі смерті батьків).
Хрещена мати — це духовний наставник для її хрещеника і приклад християнського способу життя.
Хрещена мати повинна:
\* Молитися за хрещеника і бути люблячою і турботливою.
\* Відвідувати церкву з дитиною, якщо його батьки не мають такої можливості з причини хвороби або відсутності.
\* Пам’ятати про свої обов’язки в дні релігійних свят, звичайних свят і у будні дні.
\* Серйозно ставитися до проблем у житті хрещеника і підтримувати його на складних етапах життя.
\* Цікавитися і сприяти духовному зростанню дитини.
\* Служити прикладом побожного життя для хрещеника.
Наталія Рубей “Маяк”