Акварелі, пейзажі, натюрморти, портрети-шаржі хвилюють кожного і дарують насолоду. У книзі відгуків – слова захоплення і зачарування, побажання творити красу й надалі. Та, на жаль, творець неповторних картин уже не прочитає написаного: через тиждень після відкриття виставки Анатолій Васильович відійшов у вічність на 96-му році життя.
Автор кількох посібників і книг, творець десятків цікавих фільмів, допитливий фотограф, досвідчений садівник і городник, вмілий рибалка, мисливець і спортсмен – все це були грані захоплень цієї непересічної особистості.
Народився він у Донецьку в родині військовослужбовця. Отож і авіацію вибрав не випадково. У роки Другої світової війни мужньо боронив рідну Вітчизну як льотчик-бомбардувальник. Згодом закінчив військово-повітряну інженерну академію ім. Жуковського. Літав на 15 типах літаків. Службі в армії віддав понад три десятиліття: пройшов шлях від курсанта до полковника.
Згодом навчав аеродинаміці майбутніх пілотів – викладав цей предмет у Чернігівському вищому військовому авіаційному училищі льотчиків. Знімав навчальні фільми, писав підручники, аби вони краще засвоювали науку.
Анатолій Шевченко свого часу також очолював раду обласного товариства мисливців і рибалок. Підготував цілу низку всіляких методичних рекомендацій та циркулярів. Любов до живої природи засвідчують і картини художника (роботи переважно без назв). На багатьох, мов живі, – тварини й птахи. Журавлині ключі, вовки-сіроманці, руда красуня лисиця, лосі… На полотнах відображені фрагменти полювання й рибалки. А ще «квітнуть» маки, незабудки, волошки, багряніють грона горобини й калини.
З юності він захоплювався ще й фотографією та кіно, вловлював у кадри неповторні миті буття. Документально підтверджував будь-яку розповідь. Коли, скажімо, йшлося про риболовлю, діставав той чи інший диск, включав комп’ютер – і на екрані відтворював фрагменти події. До слова, комп’ютер зі сканером та принтером улюбленому викладачу подарував на вісімдесятиліття колишній учень – прославлений льотчик-космонавт Петро Климук.
Щоправда, Анатолій Шевченко не вважав себе ні письменником, ні живописцем. Казав при зустрічі, що реалізовує у слові й на полотні внутрішню потребу творити красу фарбами, ділитися власними думками про Всесвіт і шляхи пошуку істини. Не продавав ні книг, ні картин, а роздаровував їх людям.
Малярство подарувало фронтовику радість і позитивні емоції, підштовхнуло до відкриття таємниць природи. Протягом життя він удосконалював свій дар художника-любителя, був незмінним учасником багатьох закордонних і всеукраїнських виставок та влаштовував персональні. Чимало його полотен «прижилися» в приватних колекціях у США, Німеччині, Англії, Росії, Канаді, Чехії.
У своїй книзі «Мысли вслух. Оздоровление через знания» автор зізнається: «За освітою – я авіаційний інженер широкого профілю. За фахом – військовий льотчик-винищувач… За покликом – художник. За місцем в житті – відкривач своїх філософських і наукових стежинок у Всесвіт…».
Будь-яку справу Анатолій Шевченко робив натхненно й самовіддано, черпаючи в трудах праведних енергію й заряд бадьорості. Непосидючість і невтомність були невід’ємними рисами великого життєлюба. Яскраві барви життя виграють і на полотнах.
Ольга ЧЕРНЯКОВА