Промовистими і водночас пророчими: бо вже понад півтора століття Великий Кобзар – незабутній і шанований в Україні й за кордоном. Щороку в день його народження (9 березня) і в роковини смерті (10 березня) в багатьох куточках світу лягають квіти до підніжжя пам’ятників Тарасу Григоровичу.
Жоден майстер слова не удостоївся такої великої шани й честі як Тарас Шевченко. За даними «Вікіпедії», нині налічується 1384 памятники Кобзарю: 1256 – в Україні та 128 – за кордоном (в 35 державах). Погруддя чи повнофігурні монументи встановлені в усіх обласних центрах нашої країни, в багатьох містах і селах.
Шевченко «ожив» у граніті, бронзі, залізобетоні й бетоні, в мармуровій крихті…
Таке «перевдягання» – образна констатація того, що Великий Кобзар та його творчість належать усьому світові. Канада, Франція, Куба, Китай, США, Парагвай, Італія, Бразилія, Аргентина, Польща, Грузія, Молдова, Чехія, Румунія та інші країни увіковічили українського поета, письменника і художника.
Перший пам’ятник було відкрито до 20-ліття з дня смерті майстра слова у м. Форт Шевченка в Казахстані, де свого часу він перебував на засланні. Нині в цій країні їх уже 16.
Перше ж погруддя Тарасу Шевченку було встановлено в Харкові, в садибі Алчевських того ж таки 1881 року.
Починаючи з 1911 року традиційне скульптурне зображення Кобзаря – в кожусі й шапці, в похилому віці. Згодом поета почали зображувати вже в молодому віці.
Він то сидить із книгою в руках, то в оточенні представників знедолених мас, то посеред «гайдамаків». Зажурений чи суворий, з ледь помітною посмішкою чи заглиблений у «думи» свої, скромний чи монументальний…
Вінниця
Найбільше пам’ятників встановлено на Івано-Франківщині – 201, на Львівщині – 193, на Тернопільщині – 165, в Черкаській області – 102. У нас, на Чернігівщині – 27. Зате один із найцікавіших – Шевченко тут молодий та статний франт, яким він і був, навчаючись в Петербурзькій академії мистецтв. Відкритий у вересні 1992 року на древньому Валу. Автор – народний художник, лауреат Національної премії ім. Шевченка Володимир Чепелик.
З книгою і з полум'яним словом
Взірець монументальної Шевченкіани – пам’ятник у Харкові (скульптор Матвій Манізер, архітектор Йосип Лангбард). Це своєрідна архітектурна спіраль з 11-метровим тригранним пілоном з фігурою Кобзаря всередині і виступами по колу, що оточують пілон, на яких розмістилися 16 динамічних статуй людей праці, що борються за свої права проти гнобителів.
Серед закордонних скульптур найоригінальніші і незвичайні – аргентинський (Буенос-Айрес) та італійський (Рим).
Молодий Шевченко, в його постаті – напруження та пристрасне звернення до людей, поряд – скульптурна група «Гайдамаки», що є своєрідною ілюстрацією до образу поета. Таке мистецьке рішення Леоніда Моложанина особливо вдале для пам’ятника, який знаходиться в іншому етнічному середовищі – аргентинському. Супутні персонажі містять додаткову інформацію для глядачів, котрі мають обмежені знання про Україну, Шевченка, його твори.
Італійський автор Уго Мацеї одягнув Тараса Григоровича в римську тогу і зобразив його трибуном-оратором, який, піднісши руку, звертається до присутніх із полум’яним словом.
Кожен скульптор бачив свого Кобзаря – неповторного і з певного матеріалу.
Усі дороги ведуть до Тараса
Не дивно, що і мої шляхи теж: де б не була – вклоняюся Кобзарю. Вінниця, Львів, Харків, Тульчин, Черкаси, Суми, Полтава, Гадяч, Луцьк, Івано-Франківськ…
Пам'ятник у Львові
Такі різні пам’ятники, а національний геній – один на всіх. Кожен читає його твори по-своєму, кожен знаходить у полум’яних і бунтівних рядках щось близьке і зворушливе.
Майстер пензля і слова, мислитель і трибун. І водночас до болю самотній і обділений особистим щастям чоловік. Струни поетичні змовкли, та він живе в серцях нащадків і на віки воздвигнутий на п’єдестал слави.
Ольга ЧЕРНЯКОВА