Україна — НАТО — Росія. Чиї палиці у чиїх колесах?
За роки незалежності політики спекулювали на багатьох питаннях, що так чи інакше роз’єднували українську націю. Найбільш «дісталося» дилемі щодо перспектив та доцільності вступу України до НАТО.
Чимало експертів цілком вважають, що військовий конфлікт на Донбасі може дати старт цілій низці подій, яку пізніше назвуть Третьою світовою. Звичайно, якщо буде кому класифікувати ці події з історичної чи військово-політичної точки зору, враховуючи потенціал ядерної зброї.
Втім, це можливо лише за прямого масштабного військового вторгнення РФ до України. Тоді, очевидно, чинний геополітичний порядок не зможе втриматися за рахунок нот протесту, висловлювань стурбованості та дипломатичних демаршів. НАТО змушене буде реагувати.
Нова будівля штаб-квартири НАТО
Чи потрібен такий розвиток ситуації Російській Федерації? Навряд чи. Адже співвідношення сил точно не на користь останньої. Не допоможуть і кількасот літаків та танків, зібрані Генштабом РФ біля українських кордонів.
Втім, Росія таки знайшла спосіб як непомітно штирхати палиці в колеса України: очевидно, ЄС та НАТО не дружитимуть з країною, що сама себе дискредитує. Відтак, завдання №1 для російських спецслужб та дипломатії — поставити під сумнів здатність української влади проводити реформи, зобразити Україну як державу, що веде диверсійну діяльність на території інших держав, протиставити європейський вибір України та власні національні інтереси держави-члена ЄС.
Кінцева ж мета такої діяльності – всіма силами наближати час, коли українське питання, перестане бути пріоритетним для європейців і втрапить до «кошика підзабутих».
Такий хід подій передбачають і в Місії України при НАТО, структурі що відповідає за військово-політичне співробітництво та дипломатичні контакти по лінії закордонних справ між Україною та країнами НАТО.
— Найбільш небажаним і небезпечним для України є те, що НАТО стане байдуже до військового конфлікту. Тобто, про Україну просто забудуть. Як, наприклад, трапилось з Грузію. Минуло не більше трьох місяців, як військове вторгнення РФ до цієї країни перестало бути головним у порядку денному, — розповів виконуючий обов’язки глави Місії України при НАТО Єгор Божок під час робочого візиту групи українських журналістів до штаб-квартири Північноатлантичного альянсу у листопаді ц.р.
Єгор Божок
Дипломати кажуть, що Росія прагне знову повернутись до так званого “нульового рівня” стосунків з НАТО. Немов би нічого не трапилось. Для цього вже навіть вигадали термін — стосунки “as usual”.
Втім, поки що спільні зусилля вітчизняних дипломатів та діяльність Місії України при НАТО допомагає тримати українське питання у фокусі Північноатлантичного альясну.
Суспільство робить висновки
Зростає і прихильність українців до НАТО. Це прослідковується і в окремих регіонах зокрема, і в державі загалом.
Ще кілька років тому більшість охочих підтримати угоду з НАТО проживали на заході країни. Наразі дослідження показують практично повну географічну рівномірність підтримки такого зовнішньополітичного курсу.
Факт: агресія РФ, яку остання здійснили для того, щоб Україна не потрапила до орбіти ЄС та НАТО, кардинально змінила геополітичні вподобання більшості українців.
І якщо юридично східна межа НАТО пролягає по лінії польсько-українського кордону, то у свідомості українців – вже по лінії кордону російсько-українського. По-особливому це відчувається на Чернігівщині, що межує з Брянською областю, РФ.
У жовтні 2016 року на замовлення Чернігівської ОДА обласний осередок ВГО «Ліга соціальних працівників України» проводив соціологічне дослідження думки населення про суспільно-політичну та соціально-економічну ситуацію в Чернігівській області. Інтерв’юери, серед іншого, цікавились і ставленням чернігівців до вступу до НАТО.
Отже, наразі 39% жителів області швидше позитивно ставляться до перспектив вступу України до НАТО. Ще 34% — сумніваються, а чверть — проти.
Найбільш прихильно до НАТО ставлять у Прилуках, Сосницькому, Сновському, Носівському, Козелецькому, Ічнянському, Городнянському, Борзнянському, Варвинському та Бахмацькому районах (від 44% і більше).
На жаль, простежити позитивну динаміку думки у питанні з НАТО саме на Чернігівщині важко, адже досліджень попередніх років саме в нашому регіоні нема.
Втім, порівняти можна, використавши дані Центру Разумкова, що систематично вивчав думки українців щодо НАТО з 2007 по 2015 роки. На питання “Який варіант гарантування безпеки був би, на Вашу думку, найкращий для України?” відповідали «НАТО»: 18,9% у грудні 2007 року і 45,7% у грудні 2015-го. Зростання майже у 2,5 разів. А пік прихильності (46,4%) до НАТО припав на грудень 2014 року — буремний рік для держави.
Підтримка НАТО, березень 2015 року. Дані Центру Разумкова
Ще красномовніший регіональний розподіл. На запитання “Якби наступної неділі відбувався референдум щодо вступу України до НАТО, як би Ви проголосували?” громадяни центральних областей (сюди відноситься і Чернігівська) відповідали:
Лютий 2007 року:
- за вступ до НАТО – 17,7%
- проти вступу до НАТО – 54,1%
- не голосував би – 8,4%
- важко відповісти – 19,8%.
Березень 2015 року:
- за вступ до НАТО – 48,8%
- проти вступу до НАТО – 28,2%
- не голосував би – 8,6%
- важко відповісти – 14,4%.
Отже, кількісні показники прихильників та противників вступу України до НАТО фактично помінялись місцями. Навіть якщо враховувати швидкість суспільних реакцій у ХХІ столітті, зміни просто разючі.
{jb_brownbox} Замість післямови. Незважаючи на суспільні настрої як в Україні, так і поза її межами, чинним залишається і інший факт: військове протистояння між Росією і НАТО є однією з найбільших потенційних загроз 2017 року. Такі дані оприлюднила американська Рада з міжнародних відносин (CFR). Експерти оцінювали список ймовірних конфліктів за ступенем вірогідності їх виникнення або ескалації та їх впливу на національні інтереси США. Результат: навмисний або ненавмисний військовий конфлікт між Росією і Північноатлантичним альянсом, що може виникнути через її поведінку у Східній Європі, потрапив у категорію загроз з високим ступенем впливу і помірною ймовірністю .{/jb_brownbox}
Антон КІШКА