Зняли прапори, бо вже не модно?
Шукаючи хоча б якесь пояснення патріотичного спаду на вулицях міста, журналісти «Часу Чернігівського» поцікавилися думкою людини, яка ставиться до державних символів із повагою. Катерина Число перебувала в зоні АТО в якості парамедика. Вона разом із чоловіком добровольцем заради миру та спокою в Україні ризикували життям.
- Революція гідності дала неабиякий підйом патріотизму. Кожен другий вважав себе патріотом. Але, на жаль, ця революція не змінила свідомість більшості людей.
Ті, хто були патріотами завжди, ними й лишилися, інші — віддали шану моді та й усе.
Але по суті це нічого не змінює, окрім наявності стрічок на парканах, — вважає Катерина Число.
Суспільство змінило фасадні «цяцьки» на реальні справи?
Громадський діяч Максим Богомаз, який у ті часи брав участь у збиранні коштів та фарбуванні семи парканів, двох підземних переходів та тролейбусів, має іншу думку. Це саме він разом із ГО «Молодь проти» намалювали вишиваний килимок у підніжжя місцевого драмтеатру та декількох кав’ярень.
- Думаю, що це переросло зі стрічок, прапорців та переходів у щось більше.
Свідомість людей потроху росте. Тепер ми думаємо як покращити життя, зробити дороги тощо.
Разом із тим не варто ігнорувати й а-ля патріотизм, який маніпулює думкою людей, — підкреслює голова ГО «Активне Суспільство України» Максим Богомаз.
Тоді волонтери різних організацій збирали кошти усюди, де лише можна було. Перші активісти у пошуках ресурсів обдзвонювали знайомих, другі — ходили з урнами в найлюдніших місцях та збирали ледь не по гривні, треті – просили допомоги в місцевого бізнесу та навіть українців, що мешкають за кордоном. Богомаз каже, що випробував усі варіанти, але наразі суспільство пережило трансформацію й потребує чогось потужнішого, ніж тотальне зафарбовування міста жовто-блакитними кольорами.
Важко дізнатися думку окремих громадян щодо того, куди зник показовий патріотизм. Ймовірно хтось полінувався купити новий прапор, коли той розірвався за вікном від поривів вітру, або просто не мав зайвої копійки для такого задоволення. Не виключено, що якийсь містянин перестав вірити в національну ідею, або, навпаки, обережно склав прапор у шафку, щоб колись показати нащадкам. Та, як бачимо, патріотизм — це більше, ніж прапор на фасаді.
А так було раніше (фото з інтернету):
{oziogallery 898}