Свято Маковія здавна особливо шанувалося серед українців як один із найбільших релігійних празників. У православній традиції воно починає двотижневий Успенський піст. Звичайно, з ним пов’язано багато народних обрядів та звичаїв, але релігійного аспекту вони не стосуються. Про церковне потрактування свята розповідає настоятель П'ятницького храму отець Мирон Баран.

– Свято, яке традиційно відзначається 14 серпня, має подвійне походження: старозаповітне і те, яке пов’язане з візантійською історією. Старозаповітне підґрунтя бере свій початок близько 166 року до народження Ісуса Христа і пов’язане з родиною великомучеників Макавейських. Як і за що ці люди прийняли страшну смерть?

Справа в тому, що Ізраїль у другому столітті до н.е. перебував під владою сирійського царя Антиоха Єпіфана, який намагався впровадити на юдейських територіях віру в грецьких богів та еллінські закони: будував храми, впроваджував закони на грецький лад, збудував в Єрусалимі арену для ігрищ. Тобто переінакшував життя місцевого населення, яке опиралося такому впливу.

Але найгірше, що нові порядки Антиох підкріплював жорстокими гоніннями юдеїв і фізичним знищенням незгодних із його політикою. Тих, хто посмів продовжити вірити у єдиного Бога, катували і вбивали, не зважаючи на вік чи стать. Біблія описує як жінок, які за звичаєм юдейським обрізали своїх немовлят, жорстоко били. Їхніх дітей задушили, прив’язали до материних ший і змусили пройтися містом, а згодом самих матерів скинули з високого муру.

У такій атмосфері страху й терору євреї згуртовувалися та готували відсіч. Спочатку духовну, а згодом і тілесну.

Антиох відправив до Єрусалима десятитисячне військо, яке ввійшло в місто в суботу, що була для євреїв священною, і повбивало багато людей, що не чинили опору. Для того, аби зламати юдеїв морально, Антиох наказав привести до нього первосвященика – старця Елеазара, його дружину Соломонію та сімох синів служителя. Цар думав, що коли наверне божого чоловіка у свою віру, за ним послідують усі жителі Єрусалима. Проте Елеазар був непохитний. Він відмовився від грошей, статусу та почестей, за що був забитий до смерті. Далі настала черга прийняти мученицьку смерть синам старця. Жоден із юнаків не відступив від віри, попри жорстокі тортури, яким вони були піддані.

Соломонія, їхня мати, підтримувала їх палкими промовами про почесність смерті за віру. Наймолодший із братів напророкував Антиохові страшну смерть, як кару за його злочини. Пророцтво збулося в повній мірі – цар захворів і зігнив заживо, а євреї підняли бунт і відстояли свою свободу.

Ця історія – старозаповітнє коріння свята, але є ще й інший привід для торжества. Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглась. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою відвертання хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб у спеку викликати дощ.

Тож Маковій – це не тільки освячення води та маку, це, передусім, свято непохитності духу, міцності віри, свято, яке укріпляє наші духовні сили і дає можливість поглянути у свою душу, поспілкуватися з Господом, очистити своє серце і наповнити його радістю, натхненням та готовністю творити добрі діла.