Час Чернігівський досліджує діючі практики маркування продуктів харчування в Україні та Європейському Союзі, а також на прикладах підприємств Чернігівської області.

\* \* \*

Що таке ГМО

Спершу деякі акценти, для розуміння що таке ГМО і який вплив може мати на організм людини.

У ХХ столітті біотехнології перейшли від простих дослідів та селекції рослин до генної інженерії. Вчені навчились виділяти окремі гени одних рослин / тварин / мікроорганізмів та переносити в інші. Це робиться для того, щоб отримати у підсумку новий сорт або породу тварин із потрібними властивостями. Наприклад, кукурудза, стійка до певного виду шкідників, або пшениця, яка зростає у більш посушливому кліматі, або рис, збагачений провітаміном А.

Переваги ГМ-технологій – збільшення врожаїв, зменшення використання пестицидів, покращення якості продуктів харчування. Ризики – невідома до кінця реакція організму людини, небезпека харчових захворювань, накопичення у ГМ-рослинах токсинів. Найбільше ж хвилюють вчених ймовірні генетичні наслідки самої ДНК людини.

Різке збільшення площ посівів ГМ-культур у 90-х роках і одночасне зростання занепокоєння вчених щодо можливої шкоди ГМО для людини змусили уряди країн запроваджувати відповідне законодавство. Мова про державну реєстрацію ГМ-ліній, запровадження дозвільної системи із використання ГМО, у тому числі – у якості кормів. Однак досі у світі немає якоїсь уніфікованої процедури щодо дозволу на вирощування та обробку ГМ-культур. Також різняться і вимоги щодо маркування продуктів харчування з ГМО.

Продукт харчування з ГМО – це загальне визначення. Загалом споживач має знати, що насправді є 4 умовні групи продуктів, які так чи інакше мають стосунок до ГМО:

  • продукти, які самі власне є генно-модифікованими (наприклад, генно-модифікований огірок);
  • продукти, які вироблені з ГМО-сировини (наприклад, борошно із ГМО-пшениці);
  • продукти, технологія виробництва яких передбачає використання ГМО-інгредієнтів чи добавок (наприклад, для виготовлення кондитерського виробу використовувались ГМО-дріжджі або ГМО-ароматизатор);
  • продукти, отримані від тварин, які споживали ГМО-корми (наприклад, сало свині, які споживала ГМО-буряки або ГМО-кукурудзу).

У тій чи іншій мірі всі перераховані продукти підпадають під вимоги маркування. Втім тут враховується і сировина, і технологічний процес, і наявність у кінцевому продукті ГМО.

\* \* \*

Вимоги до маркування продуктів у ЄС

За оцінками експертів, використання ГМО найбільш суворо контролюється саме у країнах Європейського Союзу. Тут діє цілий ряд нормативних документів, які регулюють кожний аспект їх використання, починаючи з отримання дозволу на ввезення із процедурою оцінки безпечності та ризиків, до маркування та відстеження на території ЄС.

Контроль у цій сфері координується Європейською Комісією та органом з питань безпеки продуктів харчування - European Food Safety Authority. Саме висновком цієї організації послуговується Європейська Комісія, коли пропонує державам-членам ухвалити чи відхилити дозвіл щодо розміщення на європейському ринку ГМО.

Цікаво, що європейське законодавство передбачає також і моніторинг так званого пост-ринкового середовища для кожного авторизованого ГМО. Це робиться аби вжити відповідних заходів, якщо буде виявлено неочікуваний несприятливий ефект.

Вперше маркування продуктів з ГМО у Європейському Союзі запровадили у 1997 році. Наразі Регламенти ЄС №1830/2003 та №1829/2003 окреслюють загальні принципи маркування продуктів з ГМО.

Зокрема, маркуванню підлягають:

  • продукти, які самі є генно-модифікованими, або складаються частково з ГМО, наприклад, генно-модифікований овоч;
  • продукти, зроблені із застосуванням ГМ-сировини;
  • продовольство інгредієнти чи добавки, які містять компонент ГМО, наприклад, йогурт з ГМ-бактерією.

Таке маркування повинне включати надписи «генетично модифікований» або «вироблений з використання ГМО» + назва інгредієнта.

2018 07 00 gmo zagal 2Упаковка заправки для салату, що містить рослинні олії, включаючи ГМ-соєве масло

Є і винятки. Наприклад, не потрібно маркувати м’ясо, отримане з тварини, що їла корми з вмістом ГМО. Це ж стосується і різноманітних добавок, підсилювачів смаку та вітамінів, технологія виробництва яких передбачає використання ГМ-мікроорганізмів. Звісно, ці винятки працюють тоді, коли у кінцевому продукті немає ГМО.

Присутній в європейському законодавстві і пороговий рівень у 0,9% продукту - якщо цей наявності ГМО не перевищено, маркування не потрібне. Втім таке правило діє тільки для ГМО, які зареєстровані у ЄС і потрапили у продукти або випадково, або уникнути їх попадання не було можливим.

Найголовніше: європейське законодавство вимагає відстежувати ГМО на всіх етапах: вирощування – переробка – розповсюдження продуктів харчування.

Очевидно, що в зв’язку з інтенсивним розвитком біотехнології, розробкою нових ГМ-ліній постійно зростатиме необхідність зміни і вдосконалення відповідного законодавства у ЄС.

\* \* \*

Як маркують продукти з ГМО в Україні

Державний стандарт, згідно якого продукти харчування, що містять ГМО, повинні маркуватись, прийнято у 2008 році. За обов’язкове маркування продукції з ГМО Верховна Рада України проголосувала у 2009-му. Втім на практиці маркування продукції під тиском великих компаній-виробників кілька разів відтерміновувалось.

Наразі в Україні діє пряма вимога Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів»: виробники зобов’язані маркувати харчові продукти позначкою «з ГМО» у разі наявності у них ГМО чи їх частин чи у складі інгредієнту – у разі перевищення частки у 0,9%.

А безпосередньо встановлює формат маркування щодо наявності у продукті генетично-модифікованих організмів відповідний Технічний регламент.

« За бажаннями реалізатора або виробника на упаковці може бути вказано: даний продукт не містить ГМО», - каже Юрій Павлішен, начальник Головного управління Держпродспоживслужби у Чернігівській області.

{youtube}VkUmoLeGnA8{/youtube}

Останні роки Україна наближає власне законодавство щодо поводження з ГМО до європейського. Тим більше, що це пряме зобов’язання України відповідно до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС.

Наразі у Верховній Раді України знаходяться 3 законопроекти, що покликані це зробити.

1. Групою нардепів розроблено проект Закону України «Про державний контроль за генетично модифікованою продукцією у сільському господарстві та харчовій промисловості». Проект внесений до Верховної Ради України ще восени минулого року.

Документ зберігає обов’язковість маркування запакованої продукції, що містить генетично-модифіковані організми, позначкою «Цей продукт містить ГМО».

Залишається і гранична кількість ГМО - 0,9 % вмісту ГМО принаймні в одному з інгредієнтів.

Інформації на упаковці буде більше – тут мають бути дані про кожен інгредієнт продукції, який містить ГМ-джерело та про відносну кількість інгредієнта, що містить ГМО, у загальній масі всього продукту.

Держпродспоживслужба отримає право розробляти вимоги до маркування ГМ-продукції, затвердити перелік харчових продуктів, кормів, кормових добавок та ветеринарних препаратів, щодо яких здійснюється контроль вмісту ГМО, та на які поширюються вимоги до маркування щодо наявності або відсутності ГМО. Ця ж служба здійснюватиме і державний нагляд за дотриманням вимог за маркуванням.

Передбачена відповідальність за порушення маркування, за що передбачена цивільна, адміністративна, дисциплінарна або кримінальна відповідальність.

Згаданий законопроект знаходиться на розгляді у комітеті з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України. Втім має і негативний висновок Головного науково-експертного управління ВРУ.

{jb_blackbox}Виділення: Пропонується прибрати маркування «Без ГМО» і замінити його написом «Цей продукт містить ГМО».{/jb_blackbox}

2. Набагато більше шансів бути прийнятим в іншого документу, який підготовлено Кабінетом Міністрів – Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо відстеження і маркування генетично модифікованих організмів та обігу, відстеження і маркування харчових продуктів, кормів та/або кормових добавок, ветеринарних препаратів, отриманих з використанням генетично модифікованих організмів».

Документ передбачає уточнення термінів – у відповідно до європейських правил, а також нові вимоги щодо маркування. Втім основний принцип - маркування продукції, яка містить або складається з ГМО у кількості 0,9 відсотка і більше – залишається.

Виділення: Законопроект передбачає маркування такого формату: «ця продукція містить ГМО» або «ця продукція містить генетично модифікований (модифіковані) організм (організми)» із зазначенням назви організму (організмів).

3. Третій законопроект внесений групою нардепів до ВР буквально кілька місяців тому – «Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів».

Втім тут слово у слово повторюють вимоги до маркування, які передбачені діючим Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».

\* \* \*

Від закону до практики – що і як маркують і хто за цим слідкує

Контролювати обіг ГМО в Україні має Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Їх безпосередні функції: моніторити корми, ветеринарні препарати, отримані з використанням ГМО, перевіряти практичне використання ГМО на підприємствах, в установах і організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

« Держпродспоживслужба може перевірити наявність ГМО у продукті, якщо у громадянина є сумніви і він звернеться до служби з відповідною заявою. Тоді ми можемо призначити позапланову перевірку. Але результат не буде миттєвим, адже дослідження на ГМО настільки складне, що у чернігівській лабораторії його не проведуть – продукт відправлять до київської лабораторії Держпродспоживслужби», - каже Юрій Павлішен.

Щоби вирощувати ГМ-рослини в Україні такий сорт потрібно включити у відповідний Державний реєстр. Втім наразі жоден ГМ-сорт в Україні не зареєстровано.

З іншого боку, стовідсотково проконтролювати те, що вирощується на полях неможливо. Тож тут все залежить від виробника – наскільки він переймається якістю та походженням сировини, з якої виготовляються продукти харчування.

« Для виробництва крохмалю і продукції з крохмалю сировину з ГМО ми не використовуємо. До того ж, сортів картоплі з ГМО в Україні немає. Зазвичай оптові покупці додатково не уточнюють наявність/відсутність ГМО – адже перед купівлею бачать всі документи (свідоцтва), з яких чітко видно – ГМО у нашій продукції немає", - каже Василь Левицький, директор чернігівського підприємства ПП «Левона».

Підсумок

Якщо у вас є підозри, що куплений товар містить ГМО, але не має маркування – маєте право поскаржитись до місцевого підрозділу Держпродспоживслужби. Не забудьте про підтверджуючий документ – тобто товарний чек. Необхідно вказати у заяві і додаткову інформацію про місце купівлі продукту. Взяти всі ці дані можна у куточку споживача.

Однак, поки жителі Чернігівщини не зверталися за перевіркою на наявність ГМО.