Кіптівська громада була утворена однією з перших в Україні, об’єднавши в собі шість сільських рад Козелецького району. До об’єднання всі вони мали бюджет – понад шість мільйонів на рік. У 2016-му він зріс до 24-х мільйонів. Як розпорядилися цими грошима? Що змінилося в житті громади за рік, із якими труднощами довелося мати справу? Про це та інше чернігівські журналісти дізналися під час прес-туру до Кіптівської об’єднаної територіальної громади.

Нас зустріли у новенькому центрі надання адміністративних послуг у Кіптях. Його збудували у 2016 році за рахунок громади. «Проект центру брав участь у конкурсі, що проводився за підтримки Євросоюзу, і ввійшов до числа переможців. На презентації у Мінрегіоні його показували як зразковий, але час минав, а реальної фінансової допомоги на будівництво ніхто не надавав, – розповідає голова громади Володимир Кучма. – І тому ми вирішили збудувати його власними силами».

У результаті будівництво центру надання адміністративних послуг обійшлося майже у півтора мільйона гривень. Місцем для нього стала половина досить великого Кіптівського будинку культури. Там спорудили два поверхи з сучасним ремонтом, меблями та оргтехнікою. В іншій половині будівлі, як і раніше, розташована велика актова зала. Її утеплили, поставили нові батареї та потужні вітродуви, обладнали нову енергоефективну котельню, що дає тепло на центр і клуб. Тепер, коли приміщенню не загрожують холод, волога та грибок, планується ремонт клубу і створення умов для сучасного дозвілля: щоби можна було проводити конференції, творчі зустрічі, заняття гуртків у комфортних умовах.

У Центрі надання адміністративних послуг працюють семеро фахівців, здебільшого це молодь, відібрана за конкурсом, дехто їздить на роботу навіть із Козельця. У виконавчій структурі громади – 37 осіб. Кадри добирали серйозно, щоби працювали на результат. «Складно було знайти бухгалтера. У перші місяці їх змінилося кілька, бо важко було дати всьому лад, розібратися з фінансуванням у той час, коли ще недостатньо розроблене законодавство по громадах. Вони просто опускали руки і звільнялися. На щастя, нам удалося знайти фахівця. Інакше це була би катастрофа», – розповідає Володимир Кучма.

Однак створення центру – це не єдине і не найголовніше завдання, яке постало перед громадою. «Утворення об’єднаної громади — це, на практиці, утворення нової адміністративної одиниці, яка повністю бере на себе відповідальність за всі справи, що відбуваються на цій території. Це й питання освіти, медицини, транспортного забезпечення, очистки вулиць від снігу…» – пояснює голова.

Чому обрали Кіпті?

На перемовини про утворення громади сідали голови восьми сільських рад. Згодом двоє відмовилися об’єднуватися – це були представники Чемера і Хрещатого. Відтак до Кіптівської ОТГ увійшло 6 сільрад із населенням 3380 осіб. Центром обрали Кіпті через зручне географічне розташування. Сюди можна легко дістатися трасою з боку Чернігова чи Києва – від кожної сільської ради.

Про ті сільради, котрі не пішли у громаду, Володимир Кучма каже, що вони, швидше, втратили, ніж здобули. «Якби Чемер із нами об’єднався вчасно, ми б уже отримали на 2016 рік субвенцію в розмірі не 5 мільйонів 313 тисяч гривень, а 8 мільйонів — і це на розбудову інфраструктури. Тобто за минулий рік Чемер утратив 3 мільйони коштів», – пояснює він.

Кіпті – центр, але не все зосереджується в цьому селі. Наприклад, за освітньо-культурний осередок громади обрали селище Прогрес, бо там найкраща для цього база. Натомість у Підлісному хочуть будувати пожежне депо, у Вовчку – створювати заклад для оздоровлення дітей.

Справи фінансові

Домовитися, отримати позитивний висновок, провести вибори – це все дуже складно. Однак після виборів починається рутинна робота. Треба сформувати апарат, розпорядитися фінансами, які є, і тими, що надходитимуть. У Кіптях жартують: це ніби весілля відгриміло, музики відспівали, гості розійшлися – а попереду сірі будні і «неоране поле» роботи.

Коли під час об’єднавчого процесу підсумували весь бюджет сільських рад, він становив близько 6 млн. Деякі сільради на той момент мали річний бюджет близько 200 тисяч гривень. Зрозуміло, що ні про який розвиток не йшлося. Дещо кращою була ситуація в Кіптях, там бюджет отримував трохи більше 2 мільйонів гривень щороку. Причому левову частку надходжень давали діючі підприємства. «Коли ми об’єдналися в одну громаду, планували бюджет 2016 року в сумі 17,5 млн., ці плани були перевиконані, – продовжує підбивати підсумки Володимир Кучма. – За результатами роботи у 2016-му маємо більш ніж 24 мільйони гривень у бюджеті Кіптівської об’єднаної громади. Понад 5 мільйонів становила державна субвенція, а далі основні джерела наповнення розподіляються так: податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, акцизний податок, єдиний податок та деякі інші».

Наприклад, після об’єднання на рахунок громади почав надходити податок на доходи з фізичних осіб – понад 2 мільйони. Зросли плата за землю, акцизний податок, єдиний податок. Тільки від підприємства «Чайка», що в селі Новий Шлях, цього року надійшло близько 700 тисяч гривень. Основу бюджету громади становлять працюючі підприємства. На території сільської ради – 6 сільгоспвиробників. Є автозаправні станції, лісгосп.

Куди підуть кошти – вирішують представники від кожної сільради під час сесії. «Села у громаді представлені своїм депутатським корпусом. Це зовсім не ті депутати, яких ми раніше для сесії привозили на машинах, або добирали храмовий день, аби всі прийшли проголосувати якесь питання. Сьогодні ми цієї проблеми не маємо. Всі приходять і активно воюють за те, щоби гроші прийшли на їхню територію», – каже Володимир Кучма.

Серед зробленого за минулий рік – ремонт водяної башти в селі Прогресі, ямковий ремонт доріг, «інсулінова програма», за якою 14 хворим на діабет повністю оплатили потрібний медпрепарат. «Ще – пільгові автобусні перевезення: Кіпті обрали 4 місцеві маршрути та один до Чернігова і компенсують перевізникам 14 тисяч гривень щомісяця за перевезення власних мешканців. Питання виникають лише тоді, коли «чужі» піврайону намагаються проїхати за рахунок «своїх».

Плани на рік прийдешній теж доволі амбітні: ремонт доріг, водогін у Кіптях, програма освітлення центральних вулиць. А ще – введення в експлуатацію пожежного депо. Ще одна приємна новина: з 1 січня в Кіптівській об’єднаній територіальній громаді запрацювала програма підтримки молодих родин, на кожну новонароджену дитину батьки отримають одноразову виплату в сумі 20 тисяч гривень (якщо вони зареєстровані та проживають у громаді). Це для того, щоби заохочувати молодь жити та працювати в селі, задля своєї громади.

У планах – створити центр первинної медико-санітарної допомоги. На базі Вовчківської школи після її закриття хочуть відкрити оздоровчу школу для учнів із малозабезпечених сімей – де би могли відпочивати й оздоровлюватися сироти, діти учасників АТО тощо. Ще хочуть створити відділення для людей похилого віку, які потребують догляду.

Що буде зі школами?

Проблемам та планам у галузі освіти у громаді приділяють особливу увагу. Володимир Кучма – педагог, у минулому – директор школи, через що про освіту говорить довго та емоційно.

2016 навчальний рік освітян громади розпочався, на жаль, із оптимізації. Закрили малокомплектну школу в Кіптях, де було лише 18 учнів. Завдяки багатодітній родині переселенців із Західної України вдалося наповнити школу у Вовчку – там нині 25 учнів. Та  наступного року і її планують оптимізувати. У громаді є ще три школи, у великих і просторих приміщеннях, куди й здійснюється підвезення учнів із інших сіл.

«Це дуже болюче питання, — каже Володимир Кучма. — Закриття школи люди пов’язували із закінченням цивілізованого життя на селі. Моя думка протилежна: є тихе закінчення життя при існуванні такої школи. Уявіть: 9 класів, 18 учнів, 5 учителів. Один педагог викладає кілька предметів – фізкультуру, фізику, хімію, історію, образотворче мистецтво. Якість знань зводиться на нуль. Дитина, котра випускається з цієї школи, – вона настільки домашня! Мама – вчитель, батько – завгосп, і коли ця дитина йде в самостійне життя – знання невисокі, навичок соціальної адаптації немає – що їй далі робити?»

За 4 км від Вовчка – Підлісне, де у просторій двоповерховій школі, розрахованій на 350 учнів, їх навчається 34. Ще за 4 км – селище Прогрес, де у школі здобувають знання найбільше учнів у громаді – 120. Осібно стоїть школа у Новому Шляху, це село розташоване на відстані 12 км від Кіптів і 22 км від Прогресу.

«Ми щодня шкільним автобусом їдемо у Вовчок, забираємо дошкільнят, веземо їх у Прогрес у дитячий садок. А учні йдуть у місцеву школу – логіка є? Ми маємо транспорт, хорошу школу у Прогресі – через те діти з Вовчка наступного року мають їздити або в сусідню Підліснянську школу, або у Прогресівську, яку ми робимо опорною школою у громаді. Її ми маємо оснастити за останніми вимогами часу: інтерактивними дошками, комп’ютерами, проекторами», – каже голова громади.

Новошляхівська загальноосвітня школа хоч і виховує лише шістдесятьох учнів, та вона унікальна. У селі Новий Шлях працює Державне підприємство «Чайка». Раніше там було підсобне господарство ЦК комуністичної партії. Тож високе начальство встигло у 1989 році звести в селі унікальну за розмірами і архітектурою школу. Розмістилася вона аж на двох гектарах землі, має 5300 метрів опалювальної площі. Велетенський спортзал, просторі кабінети, великі коридори. За часів незалежної України школу підтримували в хорошому стані. Тут тепло, свіжі ремонти, настінні розписи, фонтанчики, квіти, дзеркала. Навчаються в Новошляхівській школі 60 дітей.

«Перед школою — декоративна зона, — Микола Білогруд, директор навчального закладу, показує ялини і туї, які прикрашають шкільне подвір’я. — Там іще є теплиця, де ми вирощуємо для дітей городину, трав’яні чаї. За школою розташований фруктовий сад. Минулого року за гроші громади тут відремонтували сходи та встановили металопластикові вікна. Змінили дизайн і в їдальні. Тепер перед обідами діти занурюються в казку, вона посилює апетит».

Відділ освіти і культури базується у Прогресі, адже там мешкає найбільше дітей і молоді. Там також є музична школа, планують створення спортивної.

У Прогресі колись працював знаний на всю Україну Інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. У селі було хороше освітлення, діяли водогін, каналізація. Та в останні роки наукові установи занепали, жителі села, серед яких багато фахівців із ученими ступенями, фактично втратили роботу. Нині староста села Ігор Харченко міркує над тим, де взяти нові робочі місця і як вирішити проблеми інфраструктури.

– До об’єднання тут усе було у розваленому стані. Каналізація регулярно затоплювала колодязі.

Зайнялися каналізацією, водою. Завершуються роботи з облаштування опалення будинку культури, накрили новий дах. Узялися за утеплення школи, – розповідає Станіслав Пузирний, начальник відділу освіти Кіптівської ОТГ. — У школу вкладено мільйон 390 тисяч гривень. Замінили труби, батареї, 129 вікон. Так само в садочку – повна заміна вікон і реконструкція системи опалення. Наступний етап – внутрішні роботи, ремонт шкільних приміщень, сучасні меблі та освітлення».

«Не всі жителі громади однаково сприймають ті процеси, які відбуваються. Люди очікують, що перетворення мають відбутися за один день», – розповідає голова об’єднаної громади Володимир Кучма. І все ж він вірить: якщо докласти зусиль, у громаді вдасться створити хороші умови для життя і розвитку – а це головне.

Вікторія Гаврик

Публікацію вперше оприлюднено

в обласній газеті «Деснянська правда»

19 січня 2017 року