У селян завжди вистачає проблем, але деякі із них вічні. От хоча б взяти закупівельні ціни на молоко. Вони сьогодні настільки низькі, що господарі, які з ранку до вечора працюють біля своїх корівок, майже не мають з них зиску. Одним із невирішених також залишається питання збуту сільськогосподарської продукції. Та віднедавна у людей з села Кукшин, що в Ніжинському районі, ситуація змінилася докорінно. Після створення молочного кооперативу «Калина» та входження його до Об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів «Чернігівщина екологічна» люди й молоко за вищими цінами здають, і продукцію свою виробляють. І вже зовсім скоро планують відкрити мережу міні-магазинчиків, де продаватимуть екологічно чисту продукцію, зроблену з молока їхніх корів.

Відкрився молочний кооператив у Кукшині в грудні минулого року. Побудований і оснащений всім необхідним обладнанням він був за кошти європейських донорів у рамках реалізації проекту: «Clima East: Збереження та стале використання торфовищ», що фінансується Європейським Союзом.

«В Україні проект “Clima East: Збереження та стале використання торфовищ“ є пілотним і реалізовується тільки на території Чернігівської області, – розповідає голова об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів “Чернігівщина екологічна“ Оксана Нечепорук. – Clima East займається проектами збереження навколишнього середовища і покращення екологічної ситуації в світі. Вони працюють в декількох країнах, але в Україні це був єдиний пілотний проект. Ніжинський район вибрали через те, що там є деградовані торф’яники. Мета цього проекту – відновити природний гідрологічний режим на осушених торфовищах, що вони, власне, й зробили на частині території меліоративної системи “Смолянка“. Також було частково відновлено гідротехнічні споруди та розчищено магістральний канал меліоративної системи “Смолянка“. Окрім екологічного аспекту, Clima East посприяли створенню регіонального ландшафтного парку “Ніжинський“ і не залишили без уваги соціальний фактор, а саме допомогли у створенні молочного кооперативу “Калина“ в Кукшині. Сіл неподалік річки Смолянка багато, але основним фактором при виборі, в якому із них буде створений кооператив, стала готовність до співпраці сільської громади та сільських голів, бо від них дуже багато чого залежить».

Створення молочного кооперативу – це не просто можливість постійної реалізації молока на справедливих умовах, це шанс селян відчути себе справжніми господарями. Сьогодні ринок молочних кооперативів у нашій країні ще досить молодий, і більшість людей ще не до кінця зрозуміли їх переваги.

«Ми боїмося всього нового, – говорить сільський голова Кукшина Олександр Пивовар. – Так і наші люди. Вони не поспішають вступати до кооперативу, хоча молоко туди носять майже всі. Та й продукцію залюбки купують. Та я думаю, все з часом устаткується і вони зрозуміють переваги».

Обговорення провели і обладнання завезли

Робота над створенням молочного кооперативу тривала понад два роки. Неодноразово проводилися сільські збори, під час яких люди обговорювали, чого саме вони хотіли б. Для нового підприємства вирішили використати приміщення колишнього дитячого садочка, яке тривалий час пустувало. У процесі підготовки будівлю перепланували, зробили там ремонт. Встановили спеціальне холодильне обладнання, яке забезпечує належне зберігання сировини.

Також було закуплене і встановлене обладнання для виробництва сирів, сметани, масла. Це все для того, аби замкнути цикл переробки продукції. Адже щоб кооператив був корисним і приносив дохід його членам, потрібно не просто приймати молоко, а й переробляти його, і продавати свою продукцію.

Сьогодні у новоствореному кооперативі «Калина» молоко у людей приймають за значно вищою ціною, ніж молокозаводи і «приватники». Одна лишень умова: молоко до приймального пункту селяни повинні приносити самі і відразу після доїння. Молоко приймають вранці і ввечері.

«Запізнилися ви на вранішній прийом молока, – каже лаборант-технолог Оксана Кабиш. – У нас люди з сьомої ранку, як правило, приходять. Адже аби отримати гарну продукцію, потрібно гарне молоко. Технологія прийому молока така, що протягом однієї години після доїння молоко має бути охолоджене до 4оС. Саме це і є запорукою якісної продукції. Тому люди у нас навчені вже. Подоїли – і відразу нам несуть. Сьогодні до нашого молокоприймального пункту молоко носять 32 людини. За день ми можемо прийняти і переробити до 1500 літрів молока. На сьогодні ми збираємо 500 літрів. Те молоко, яке не переробляється, ми здаємо на Куликівський молокозавод».

Головне – якість!

Молоко в кукшинському кооперативі приймають по 2,8 грн. До того ж доплачують за кожний принесений літр по 60 копійок. Це, так би мовити, плата за доставку молока на молокоприймальний пункт. Тут же відразу при господарі приймальник молока Валентина Ткачук перевіряє молоко на жирність, густину та біологічні показники. Адже молоко має бути якісним, та й за жирність понад 3,4% людині додатково доплачують. Розраховуються зі здавачами молока раз на тиждень.

«Перевіряємо молоко кожного разу – і вранці, і ввечері, – говорить пані Валентина. – Попервах, коли починали носили нам молоко, були випадки, коли доводилося повертати молоко назад, бо воно не відповідало нормам. Люди могли принести вечірнє молоко вранці. Та зараз вже такого немає, всі звикли і намагаються принести молоко відразу після доїння».

Сири мають попит

З прийнятого молока в «Калині» роблять власну сметану, сир «Адигейський» та домашнє масло, яке збивається з вершків. Ці продукти неабияк популярні у місцевих жителів.

«Свою продукцію ми виготовляємо тричі на тиждень, – розповідає Оксана Михайлівна. – Це для того, щоб вона завжди була свіжа. Наші люди дуже полюбили сир, беруть і по два, і по три кілограми відразу. Сир коштує 55 гривень за кілограм, масло – 80 грн., 30 грн. – літр сметани. Попервах ми пробували робити бринзу, але вона чогось не мала попиту. Тому поки що вирішили зупинитися на одному сорті сиру».

На даному етапі виготовляють тільки таку продукцію, хоча асортимент міг бути більшим – необхідне обладнання є.

«Поки що ми не запускаємо інше устаткування, бо дуже багато часу забирає сертифікація продукції, – говорить Оксана Нечепорук. – Фактично зараз це пробні партії, які розповсюджуються серед селян у першу чергу. Та щойно будуть готові всі дозволи, ми вже зможемо вийти офіційно на ринок і представляти свою сертифіковану продукцію. Ну і, звичайно, розширити свій асортимент. У великі магазини зі своєю продукцію заходити не плануємо, а от відкрити маленькі свої магазини – можливо».

І мед свій буде…

Нещодавно «Чернігівщина екологічна» виграла ще один грант за іншою програмою розвитку ООН. Проект закупив обладнання для розливу і пакування меду.

«Це був грант для забезпечення робочими місцями внутрішньо переміщених осіб, – пояснює Оксана Нечепорук. – Ми його виграли, і на ті гроші придбали установку для розливу і пакування меду, яку ми встановили у приміщенні кооперативу, але в окремій кімнаті. Звичайно, ми спробували розлити мед у першу його викачку на початку літа, але це лише пробна партія. В майбутньому плануємо об’єднати пасічників у кооператив, фасувати для них мед та намагатися виходити на європейські ринки. Та знову ж таки, поки наш мед не пройде сертифікацію, ми цього робити не зможемо. А взагалі те обладнання універсальне: на ньому можна розливати і запаковувати не тільки мед, а й вершки і йогурти, що ми й плануємо робити в майбутньому».

Не молоком єдиним

Відповідно до плану розвитку соціальної сфери, для кооперативу був також придбаний трактор із сінокосаркою, гребалом та пресом. Це дозволяє заготовлювати сіно для продажу як тим, хто здає молоко, так і іншим селянам. Щоправда, ціни для них будуть різні. «ОСОК “Чернігівщина екологічна“ заготовляє кормове сіно для населення, – коментує Оксана Нечепорук. – У цьому році ми заготовляли сіно і тюкували його. Тепер люди, котрі здають молоко, зможуть купити це сіно по собівартості або в рахунок молока, і це буде далеко не ринкова ціна. Ті ж, хто не носить молоко до кооперативу, також можуть купити, але трохи дорожче». Також селяни могли користуватися послугами кооперативного трактора, а саме косити та тюкувати своє сіно. Тим, хто входить до кооперативу, косили по 8 гривень за сотку і тюкували по 4 гривні за тюк, всім іншим це обходилося в 10 і 5 гривень відповідно.

Марія Пучинець

Публікацію вперше оприлюднено в обласній газеті

«Чернігівщина: новини і оголошення»

1 вересня 2016 року