МОЗ поставило собі завдання за перше півріччя 2018-го зробити заклади первинної медичної допомоги автономними. Тобто із бюджетних установ ЦРЛ, амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні пункти, медичні кабінети переходять у статус комунальні некомерційні підприємства (КНП).
Це дасть можливість укласти договір з Національною службою здоров’я України та отримувати пряме фінансування за надані послуги з Державного бюджету.
На перший погляд, такі зміни — юридична формальність. Втім вона має наслідки.
У таких перетвореннях МОЗ України вбачає кілька суттєвих переваг.
По-перше, керівник медустанови, що діє у статусі підприємства, отримує значно більшу свободу у розпорядженні активами, фінансами та формуванні кадрової політики, визначенні внутрішньої організаційної структури закладу.
Ризик 1: Разом з тим, керівник цієї установи отримує більше шляхів для неправомірного використання коштів та значного впливу на формування кадрового складу установи. По суті головний лікар «приватизує» лікарню, якщо громадськість буде не надто активна.
По-друге, заклад охорони здоров’я - підприємство має можливість самостійно встановлювати будь-які форми оплати праці працівників, що допускаються законодавством.
Ризик 2: лікарі переходять до незахищеної категорії працівників (не бюджетники)
По-третє, фінансування медичного КНП здійснюється не за постатейним кошторисом витрат, а на основі власного фінансового плану, що дозволяє такому закладу бути більш гнучким та самостійним у прийнятті рішень порівняно із суб’єктами, що мають статус бюджетної установи.
Ризик 3: зростає корупційна складова
По-четверте, медзаклади - підприємства можуть об’єднуватися та перерозподіляти функції між собою з метою оптимізації використання своїх матеріальних, людських та фінансових ресурсів.
Ризик 4: адміністративні рішення можуть не враховувати думки громади.
По-п’яте, такий заклад охорони здоров’я зможе наймати за цивільно-правовими договорами лікарів, які зареєстровані як фізичні особи – підприємці та мають відповідну ліцензію на здійснення господарської діяльності з медичної практики.
Ризик 5: це не завжди матиме кращий вплив на якість обслуговування. Наймані лікарі не зацікавлені працювати на імідж установи.
Процес перетворення медичного закладу із бюджетної установи на комунальне некомерційне підприємство може тривати від 3-х місяців.
Трудові відносини з працівниками реорганізованого закладу продовжуються, а звільнення можливе лише у випадку скорочення штату. Після реорганізації окремі працівники можуть бути переведені на інші посади або переміщені до інших структурних підрозділів у разі необхідності.
Ремарка: реорганізація часто дорівнює поняттю «оптимізація», відтак скорочення у більшості випадках не уникнути.
Детальніше з рекомендаціями МОЗу щодо трансформації медичних закладів за посиланням.