Всім за 70 років. Виїздити з рідної місцевості не збираються. Кажуть – все життя тут пройшло, звикати до чогось нового вже запізно.
Село розташоване за дванадцять кілометрів по асфальтованій трасі від Новгорода-Сіверського. Місцеві долають до найближчої крамниці та медпункту щоразу вісім кілометрів.
Ганна Приходько сама впорядковує понад двадцять соток городу. Весь день зайнята полоттям. Відволікається на годину – нагодувати курей, собаку, кошеня та порося і знову береться за сапу. Ганні 75 років. Вона була єдиною жінкою трактористкою на весь колгосп. 20 років працювала простою трактористкою нарівні з чоловіками. В перші роки після школи корів доїла, а згодом пішла вчитися саме на трактористку. Робота була важка і виснажлива, тож, аби не заснути, вголос під час роботи співала пісень.
За п'ять будинків від Ганни мешкає сім'я Черняків. У жінки хворі ноги. Час від часу, каже, треба їздити до лікарні. Таксі в один бік коштує 80 гривень. Пенсії не вистачає. Привозять хліб через день. Але треба відстояти на дорозі довгу чергу.
За переписом населення 2001 року, в Кролевець-Слобідці мешкало 44 людини. З тих пір кількість жителів скоротилась втричі.
Сюжет UA: Чернігів