- Звичайно, «найпотужніший експортер» - звучить гордо, але частка товару, що йде до Європи – невеликий відсоток від виробленого, - акцентує бізнесмен.
То що ж і кого не влаштовує: українців – новий ринок чи європейців продукт під жовто-блакитним прапором?
Як все починалося
У час гіперінфляції засновник групи компаній Віктор Лазар приймає ризиковане рішення — взяти кредит на дороге обладнання з переробки картоплі. Після установки лінії в орендованому приміщенні сховища плодоовочевого комбінату, його продуктивність становила близько 5 тонн крохмалю на добу.
Для порівняння, сьогодні завод «Вимал» здатний виробляти до 20 тонн крохмалю на добу, на тих же виробничих площах і набагато більш енергоефективній технології переробки.
Влітку 1994 року завершилось будівництво крохмального заводу. Свою першу продукцію - картопляний крохмаль, завод випустив у вересні 1994 року. Через п'ять років введена в експлуатацію лінія по виробництву крохмалю з покращеними споживчими властивостями - желюючий крохмаль, фосфатні, ацетатні крохмалі та декстрин.
- 2014 рік — єдине підприємство на території СНД, яке успішно експортує свою продукцію в країни Європейського Союзу.
- 2015 рік— найбільший експортер картопляного крохмалю в Україні, як за обсягами так і по геогрфіі.
- 2016 рік — налагоджено виробництво крохмалю найвищої якості, що відповідає найсуворішим нормам для фармацевтичного застосування.
{youtube}eKoo-mwfy8U{/youtube}
Про Європу
Керівник багатопрофільного підприємства «Вимал», Сергій Самоненко переконаний, що особливо сподіватися українським виробникам на швидкі величезні здобутки на ринку Європи не варто, а особливо «харчовикам».
Адже Угодою передбачено квотування продукції. Для картопляного крохмалу безмитно можна ввести 10 тисяч тонн.
Інше продавай, сплачуючи 166 євро за тонну. Зазвичай це пов’язано з тим, що самі європейці захищають власний ринок, адже мають підтримувати місцевий бізнес. Цього типу продукту вистачає в Європі.
— Зона вільної торгівлі з ЄС — це лише маленька шпарина. Та проштовхнутися у неї таки варто, — зазначає Сергій Самоненко.
Виробництво крохмалю в Україні має свою специфіку. Так склалося, що раніше в країні працювало 17 профільних підприємств, зараз функціонує — п’ять. Тож зосереджені вони виключно на задоволення потреб внутрішнього ринку.
— Більше того, підприємство «Вимал» раніше працювало навіть як імпортер, — каже бізнесмен, додаючи, — однак з кінця 90-х років минулого століття ми таки почали шукати іноземних партнерів для продажу. До слова працюємо з ними і до сьогодні. Це здебільшого Польша, Румунія та країни Прибалтики.
Особливість продажу крохмалю до країн ЄС полягає в тому, що цей продукт чи не єдиний, який не потребує сертифікації для вивозу.
Достатньо розробити та впровадити на виробництві систему керування безпечністю харчової продукції HAССP.
Однак не все так просто. Підприємство-покупець будь-якої європейської країни може на власний розсуд вимагати додаткових підтверджень якості. Наприклад, аби підприємство мало не лише впроваджену систему НАССР, а й додаткові сертифікати. Враховуючи, що українські підприємства для них новачки з невідомою репутацією, то вони воліють бачити сертифікацію найвищого світового рівня — системи IFS та BRC.
Ці системи не тільки підтверджують реально діючі механізми керування безпечністю продукції, а ще сертифікують соціальні відносини в колективах та вплив на навколишнє середовище.
Втім чернігівським підприємцям допомагає роками підтверджене ім’я.
— Так як підприємство уже давно співпрацює з країнами Європи, то постійні партнери рекомендують нас іншим своїм колегам. Таким чином хороша репутація та якісний товар замінюють документ, — акцентує Сергій Самоненко.
Також він каже, що для деяких країн, здебільшого азійських, важливим чинником у виборі економічного партнера є підтримка представників місцевої влади. Тому сприяння облдержадміністрації теж відчутне (співпраця з Китаєм).
- Коли підприємці, неважливо харчовики чи інші, бувають в Європі чи в Китаї то завжди заздрять місцевим порядкам. Мова про незабюрократизованість системи. Підприємцям створють умови для розвитку. В Україні велика проблема з доступом до комункацій. Особисто я маю кількарічний досвід боротьби з доступ до електроенергії, - розповідає керівник підприємства.
Попри все «Вимал» має амбітні плани: у 2020 році найбільший український виробник крохмалю планує відкрити недалеко від Чернігова підприємство по вторинній переробці відходів крохмального виробництва. Це дозволить отримати продукти з ще більшою доданою вартістю. Окрім того, новий проект матиме високу екологічну мету: вирішити проблему промислових відходів, а саме стічних вод.
Експертна думка
Виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі Оксана Руженкова:
« Україна має незначну, але поки достатню квоту на експорт крохмалю до ЄС. У 2016 продавати його туди наважився лише «Вимал». У 2017 році такої необхідності у жодного українського крохмального заводу не було – потреби внутрішнього ринку в крохмалі переробні підприємства повністю не забезпечували. Відтак ціна на продукт була кращою, ніж експортна. До речі, в Україну імпортують крохмаль із Румунії, Польші, Білорусі.
Українські виробники з більшою цікавістю дивляться в бік Китаю та країн Азії.
Особливість підприємства «Вимал» не лише в тому, що вони є найбільшим виробником крохмалю в Україні (згодом на них зможе рівнятися хіба що завод агрохолдингу «Мрія» ) — чернігівське підприємство ініціює прогресивні ідеї не лише для переробної галузі, а й для вітчизняного картоплярства.
Серед ідей — створення спільного торгового дому для всіх виробників крохмалю, щоб під спільним брендом «Українське» та логотипом кожного заводу налагодити експорт. Це формат дієвої кооперації, до якої, на жаль, у сільському господарстві України поки ставляться насторожено.
Ще одна корисна ініціатива — впровадження справжньої Програми розвитку крохмальвмістких сортів картоплі. Її суть у підтримці господарств, що готові вирощувати картоплю для переробки саме на крохмаль.
Програма розвитку крохмальмтких сортів припала до душі не лише картоплярам, а й зацікавила інші крохмальні заводи, зокрема інший чернігівський крохмальщик - ТОВ «Агроінтех» (м. Мена) – заявив про свою готовність платити більше за сировину, вирощену зі спеціалізованих сортів».