ВОЄНАЧАЛЬНИК НЕБЕСНИХ СИЛ

Святий Михайло наділений великою владою, а його «воїнство - – небесная сила. Він пускає огненні струмені полум’я на все лихе та нечестивців. Ім’я святого оповите численними легендами й переказами, пронизаними спільною ідеєю – боротьбою світла й темряви, чистих і грішних сил. Кажуть, що нібито Бог умочив палець у воду, махнув і… створив св. Михайла. Натомість Сатана зачерпнув води пригорщами та й забризкав нею довкола, наплодивши таким чином усілякої нечисті. Відтак в архістратига (за візантійською термінологією – головного воєначальника) є з ким воювати.

З прийняттям християнства він став кревним покровителем мисливства (давній термін – «звіроловство» або «ловецтво» ). У Київській Русі цьому промислу приділялась велика увага і суворо оберігалась недоторканність князівських мисливських угідь.

Отож у давнину цього дня затяті мисливці йшли на святкову вранішню службу й перед образом Михайла ставили свічки. Повернувшись додому, оглядали зброю, чистили її та випробовували.

СИМВОЛ УКРАЇНИ

На гербах святого Михайла відтворювали з довгим хрестом у правиці, з мечем чи щитом у лівій руці. Хрест – символ хрещення, меч – символ держави. Зодягнений, як правило, у військові обладунки.

Символ Михайла присутній і на головній корогві часів Богдана Хмельницького і на численних козацьких прапорах.

Свого часу герб, що відтворював архангела зі щитом галицького Лева, висувався на роль національного. Згадаймо хоча б і Шевченкові «Гайдамаки»:

«Не плачте, братія, за нас

І душі праведних, і сила

Архістратига Михаїла».

На честь святого в Україні будували церкви й собори, бо він «покровом крил своїх» оберігав чесний люд.

«ПІСЛЯ МИХАЙЛА – ХОЧ ЗА ШКАНДИБАЙЛА»

Під цю листопадову пору зима все частіше нагадувала про себе, оскільки Михайло мав «приїхати на білому коні». Було доброю ознакою на врожай і на здоров'я, якщо випадала (хоч і невеличка) пороша. Звідси й прислів’я: «Від Михайла зими морози кує», «Якщо на Михайла ніч ясна, то буде зима сніжна й красна», «Як Кузьма з медом, то Михайло з льодом», «Як на Михайла вітер з полудня, то буде тепло і до півгрудня»…

Свято Михайла завершувало сезон осінніх весіль. Тому й казали про дівчат, яких не встигли засватати: «Після Михайла – хоч за шкандибайла». Дещо образливо, але народ скаже – як зав'яже.

Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА