Однак, уявіть, що ви поїхали на важливу зустріч не до іншої країни, де роль сувеніра може зіграти будь-яка українська цяцька, а до, скажімо, сусідньої області. Погодьтеся, що навряд чи їх здивує щось загальноукраїнське і тим паче новомодне: мило ручної роботи, абстрактне фото на чашці або в’язані гачком «Міньйони».
Саме тому «Час Чернігівський» ускладнив собі завдання та вирішив пошукати в обласному центрі сувеніри, що так чи інакше відображають місцеву специфіку.
Тематичні сувеніри не з’являються самі по собі…
Звісно, можна кидати каміння у місцеву владу, що вона, мовляв, не повидумувала нам особливих сувенірів. Утім, з цим треба бути обережнішими, бо навряд чи у підніжжя Ейфелевої башти гіпсові міні-копії реалізує Паризька мерія чи берлінських ведмедів штампують спеціальні німецькі чиновники. Насправді одного сонячного дня заповзятливі європейці прокинулися з бізнес-ідеєю в голові та вирішили, що потрібно діяти.
Мабуть, те ж саме яблуко впало на голову гуцулам, які щоденно за будь-якої погоди піднімаються на Говерлу та продають там змореним туристам, що пройшли близько чотирьох кілометрів по гористо-лісистій місцевості, медалі «Я підкорив Говерлу». При цьому у підніжжя гір також розташовані ярмарки майстрів, де реалізуються сотні неймовірних подаруночків, що несуть в собі не лише українську ідентичність, а й місцеву особливість.
Усе йшло до того, що і в Чернігові років зо п’ять тому зібралася команда ентузіастів, котра тяжко-важко, але зрештою розробила лого – «Чернігів – місто легенд». В основу позиціонування міста лягли унікальні місцеві характеристики – клубок символізує переплетення подій минулого, між нитками якого досить добре можна розрізнити обриси храму, меча, хвиль річки та силуету ченця-примари.
Сувеніри з новим лого журналісти «Часу Чернігівського» знайшли у «Будинку книги» та в «Зеленій лавці», однак вони є й в інших тематичних магазинах та навіть торгових центрах.
– Турист може придбати собі як магнітик за 8 гривень, так і ґрунтовну працю місцевого історика про Чернігів за 350 гривень. Приблизну ціну має й мініатюрна гармата. Ще у нас є диски з відео Чернігова та місцевою музикою. Недорого обійдуться підставки під гарячі чашки, шкіряні брелоки, екоручки, листівки. Загалом «Зелена лавка» позиціонує себе саме як магазинчик з суто чернігівськими виробами/майстрами, тож якщо чогось в асортименті ще немає, то це гарне поле для творчості наших майстрів. Нещодавно, наприклад, у нас запитували махровий рушник з лого та вишитий хрестиком пейзаж Чернігова, – люб’язно розповіла нам у «Зеленій лавці» Інна Адруг.
Зауважимо, що у «Зеленій лавці» справді безліч ексклюзивних сувенірів і турист з будь-яким грошовим ресурсом може знайти щось до вподоби. Аналогічні вироби журналісти ЧЧ побачили й у «Будинку книги», однак там лінійка «Чернігів – місто легенд» представлена не вся. Натомість є інші сувеніри – розписані тарілки, шкатулки, годинники та окремий стенд з літературою про Чернігів. Більше – на фото.
Як бачимо сувенірів справді багато, однак не всі вони відбивають локальні традиції розпису, вишивки, гончарства тощо. Утім, у «Зеленій лавці» та «Інтермецо» нам повідомили, що готові до співпраці як з майстрами, так і з авторами книжок. Інше питання – чи готові до цього творці?
Книга – найкращий подарунок, але чи є такі, що не соромно дарувати?
Зізнаємось, ми спочатку планували створити Топ-10 чернігівських книжок, які б відображали суто місцевий побут, історію, традиції тощо. Такий список допоміг би спакувати чернігівцю валізу сувенірів для друзів, що мешкають в іншій області.
Однак реалізувати такий план виявилося нереально. Головна проблема в тому, що нам не вдалося навіть знайти й десять таких книжок, про складання кращих з кращих мова взагалі не йде.
У трьох місцях всі вели мову про книги відомого науковця, доктора історичних наук, професора Сергія Лепявка, тож не дивно, що у «Будинку книги» та «Інтермеццо» їх вже розкупили, хоча у «Зеленій лавці» нам вдалося її знайти.
В «Інтермецо» також запропонували яскраву книжку з фотографіями Чернігова та області, добротну працю з документами та історичними довідками про Качанівку, знову ж такі маленьку книжку «Декілька слів про Чернігів» Лепявка та путівники, які навряд чи хтось подарує лвів’янину чи харків’янину.
За іронією долі, коли журналіст ЧЧ шукав чернігівські книжки, до приміщення стрімко забігла жінка та попросила два примірники «Декілька слів про Чернігів». Звісно, що журналіст поцікавився, кому вона даруватиме книжки та чому саме ці. Виявилося, що вона перекладач книжки.
– Над книжкою «Декілька слів про Чернігів» робота тривала шість років, бо потрібно було величезний обсяг інформації звузити до мінімуму. Паралельно кипіла робота й над «Ілюстрованою історією Чернігова», над якою Лепявко працював близько 10 років. Її одразу розкупили, доводилося навіть друкувати додатковий наклад. А от «Декілька слів про Чернігів» ще у продажу є. Свої сто авторських примірників я вже роздарувала, тепер купую додаткові. Звісно, на друк книжок потрібні значні кошти. Потенційні інвестори хочуть, щоб гроші повернулися до них якомога швидше, але це не той бізнес, – розказала перекладач Лариса Федун.
Водночас громадський активіст та представник «Інтермецо» Олександр Ясенчук розповів, що такі книжки користуються попитом не лише як сувеніри для друзів, у значній кількості їх закуповують органи влади, аби дарувати при нагоді владцям з інших областей.
Одного разу до «Інтермецо» завітали навіть працівники виборчого штабу та попросили енну кількість книжок про Чернігів не для того, щоб подарувати, і не для того, щоб читати, а для того, щоб зробити стенд у штабі. «Головне – щоб на книжці було красиво написано: «Чернігів», – сказали тоді продавцю штабісти.
Сам же Олександр Ясенчук повідомив ЧЧ, що вдома має власну колекцію книжок про Чернігівщину або написаних місцевими авторами. Колекція складається з близько п’ятиста видань, що зібрані за 8 років.
Однак готуйтеся і до того, що знайти цікаві книжки про Чернігів буде нереально. А от із сувенірами справи трошки кращі.
А що дарують чернігівці?
{jb_iconic_quote}Магніти та брелоки з пам’ятками Чернігова. Натомість декілька разів у якості сувеніра отримувала вина із західної України та Франції. А от із Казахстану отримала дещо незвичну, але цікаву річ – подушку з упізнаними орнаментами та “нагайку”, - розповідає чернігівка Тетяна Соловйова.{/jb_iconic_quote}
{jb_iconic_quote}По Україні я зазвичай сувеніри не дарую (до того ж я їх не дуже люблю), а от коли їду за кордон, то купую дорогу фірмову горілку. Я вже побувала в понад десяти країнах і скажу, що в Чернігові мало цікавих місцевих сувенірів. Наприклад, в Італії роблять гіпсові 3D статуетки Колізею, Пізанської вежі… Було б непогано робити такі мініатюри чернігівських церков, адже саме з ними більшість й асоціює Чернігів, – переконана Анастасія Віговська.{/jb_iconic_quote}
{jb_iconic_quote}Магніти, солодощі чи вино. Усе залежить від того, чим відомий край, а також від уподобань самої людини. Коли я їздила в гості до знайомих в Москву, то дарувала футболку з тризубом, а також шоколад із зображенням пам’яток України. Моя мама вишиває, тож одного разу на ювілей ми подарували вишиванку, на весілля – вишите родинне дерево. Утім завжди шукаємо цікаві сувеніри і в чернігівських майстрів, – розповіла чернігівка Катерина Мухіна.{/jb_iconic_quote}
{jb_iconic_quote}Зазвичай віддаю перевагу ілюстрованим книжкам, які продубльовані/перекладені англійською, та невеличким сувенірам, враховуючи вподобання тих, кого хочу порадувати. Наприклад, є люди, які збирають магніти з різних міст/країн, хтось – сувенірний посуд, а комусь до вподоби ляльки чи місцеві солодощі. Ще один дуже гарний варіант сувеніру, який неодноразово презентувала знайомим – це саморобна річ, виготовлена у місцевих традиціях, або ж яка зображає щось, пов’язане з Черніговом. Наприклад, дарую саморобні листівки, акварелі із чернігівськими пейзажами, вази з намальованими на них вітражними фарбами пейзажами. Проте найголовніше у подарунку-сувенірі – щирість, з якою його дарують, – переконана Віра Казимір.{/jb_iconic_quote}
Юлія КОВТУН