Зозулі перестають кувати

До свята Петра і Павла колись готувалася як до великого празника: білили хати, прикрашали стіни та ікони рушниками, прибирали подвір’я й випікали обрядове печиво (так звані «мандрики»). Ці смаковиті пампушечки, котрі особливо цінувалися селянами, пекли із сиру, замішеного на сметані, борошна і яєць. Сама ж назва походить ніби від того, що мандруючи по світі, апостоли живилися «мандриками».

Одна із  легенда стверджує, що якось святий  Петро вирішив перепочити під кроною дерева. Прилаштувавши поруч торбинку, він заснув. Тим часом непомітно підкралася зозуля, зазирнула в торбину і, побачивши смаковиту мандрику, вкрала її. Але поласувати не змогла: тільки почала їсти – і відразу ж вдавилася. Так Бог покарав нечестиву птаху. Ось чому опісля Петрового дня зозулі перестають кувати. Почути безтурботні зозулині співи після цього свята, за народним віруванням,  – лихе віщування.

«Як зажнеться, так і обіжнеться»

До свята годилося вижати хоча б один сніп. Ожинок починали вдосвіта і обов’язково на «легкий», тобто жіночий, день (середу, п’ятницю чи суботу).

Перед початком роботи молилися, розстеляли на обочині білу скатертину, клали на неї хліб-сіль та іншу їжу. Господар або найстаріша жінка, нажавши дві жменьки збіжжя, складали їх навхрест. Так званий «зажинковий хрест» і символізував початок жнивної пори.

Вертаючись із поля додому, брали з собою кілька колосочків або двійко снопів. З цих зерен, якщо в родині була дівчина на виданні, пекли коровай і починали осінній засів.

На Петра-Павла годилося спекти з борошна нового врожаю хліб і однести його  до церкви на посвяту.

Бог із Петром людей парували

Святий Петро також часто згадується в народних віруваннях і легендах. Зокрема, на Херсонщині побутує оповідка, як цей апостол разом з Богом людей парували.

«Ідуть вони в жнива; сонце пече їх.., жито стоїть, як стіна; те жито дівка жне так, що й голови не піднімає. Петро й каже: «Боже поможи тобі, дівко!». Вона ж підняла голову, подякувала та й знову жне. Пішли вони на другу ниву, а там під копою в холодку дівка спить, аж хропе. Подивилися на неї Бог і святий Петро та й пішли далі.  Дивляться: стоїть віз одпряжений, а під возом спить парубок – нап’яв собі холодок з ковдри. Хотів святий ціпком оперезати, а Бог каже: «Не займай, Петре, ходімо».

Пішли вони й зайшли в пшеницю – як ліс стоїть пшениця. Парубок жне її, пече його сонце, а він працює й голови не підніме. Петро й каже: «Боже поможи тобі, хлопче!». Парубок підняв голову, подякував та й знову жне.

Відійшли вони, а Петро каже до Бога: «Спаруй, Боже, цього парубка та оту дівчину, що жито жне, і тих ледацюг спаруй». А Бог відповідає йому: «Старий ти, Петре, та дурний. Як тих ледацюг спарувати, то вони з голоду помруть; цього парубка треба спарувати з ледачою дівкою». Так воно й буває на світі: як чоловік роботяга, то жінка ледащо; а як жінка моторна, то чоловік вайло».

На Полупетра щаслива дітвора

Наступного дня – 13 липня – відзначали Полупетра, або Петрового батька. Одні вважали, що свято трохи менше, але таки на честь самого апостола. Дехто – що вшановують Петрового батька. Щоб там та як, але таки празник. Цього дня вшановують пастухів і тварин.

Окрім того, пастухів цього дня звільняли від роботи, а тому казали: «На Полупетра щаслива дітвора».

Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА