Той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, можуть укласти такий договір. Предметом договору може бути виключно нерухоме майно: житловий будинок, квартира, земельна ділянка тощо.
За таким договором набувачем права власності на нерухоме майно є сама дитина або дитина і той із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової власності на це майно. За цим договором батько-відчужувач звільняється від обов’язку по утриманню дитини (сплати аліментів), але не звільняється від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину. Суб’єктами цього договору є мати та батько дитини. Якщо на момент укладання договору дитині виповнилося чотирнадцять років, вона є стороною в цьому договорі, перетворюючи його із двостороннього у тристоронній.
Той з батьків, з ким проживає дитина, що вирішує можливості укладення договору про припинення права на утримання – взамін набуття права власності на нерухоме майно, має враховувати наступне. По-перше, у разі укладення такого договору він зобов’язується самостійно утримувати дитину. По-друге, на дитину або їх обох покладатиметься тягар утримання майна. Тобто фактично він буде змушений самостійно утримувати таке майно. Неналежне виконання обов’язку щодо управління майном дитини є підставою для покладення на нього обов’язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном. Проблема нездатності утримувати таке майно не може бути вирішена шляхом його відчуження до повноліття дитини без згоди органу опіки та піклування. По-третє, власник несе ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна. Це означає, що той з батьків, з ким проживатиме дитина, у разі знищення або пошкодження такого майна, зобов’язаний за власний рахунок забезпечити житлові та інші потреби дитини, оскільки обов’язок другого з батьків щодо утримання дитини у разі знищення нерухомого майна не може бути поновлено.
Договір укладається з дозволу органу опіки та піклування. В законі таку вимогу закріплено з метою забезпечення інтересів дитини. Оскільки внаслідок укладення договору обов’язок одного з батьків щодо її утримання припиняється, необхідно повністю виключити ризик завдати внаслідок цього шкоду інтересам дитини. Вирішуючи справу про надання згоди на укладення договору, орган опіки та піклування визначає доцільність укладення договору. Укладення договору є доцільним, якщо припинення права на аліменти взамін набуття права власності на нерухоме майно більшою мірою відповідатиме потребам і інтересам дитини. Орган опіки та піклування враховує можливість того з батьків, який проживатиме з дитиною, самостійно її утримуватиме.
Договір про припинення права на аліменти на дитину взамін набуття права власності на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку чи інше нерухоме майно є договором відчуження, який підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації права власності на це нерухоме майно в порядку, установленому чинним законодавством. Майно, що передається за договором взамін припинення права на аліменти, має особливий правовий режим. По-перше, на таке майно не може бути звернене стягнення. По-друге, до досягнення дитиною повноліття зазначене майно може відчужуватися тільки з дозволу органу опіки та піклування.
Раїса Дремлюга