— Мене в житті вже не здивуєш нічим, тому рідко ведуся на різного роду маразми та прояви соціальних збочень. У цьому випадку не вдержався. Катався на з Маланкою на пагорбах біля церкви, як з’ясувалось, Московського патріархату. Іде жіночка, і робить мені зауваження, мовляв, дитина простудиться. Я, користуючись моментом, запитую:
— А ви знаєте, що несете гроші в московський гаманець загарбника, за які, не виключено, будуть куплені кулі та випущені у вашого сина чи внука?
— Мені пофіг,- відповідає, — я іду молитися до Бога, і в мене немає сина.
— Логічно, але з Богом можна й на кухні поспілкуватись, безкоштовно, а син є у вашої сусідки чи сестри, і він зараз на війні оберігає ваш спокій.
— Маладой чєлавєк, ви лучше за дочерью прісматрівайтє, а Бог разбєрьотса кто прав, а кто віноват.
— Так підіть у Київський патріархат, якщо вам усе одно, а Бог, з ваших слів, сам разбєрьотса на що підуть гроші.
— Ви, навєрнає, с западной Украіни такой агресівний?
— (Тут мене понесло) Ні, я місцевий, просто мову вивчив, на відміну від вас, і мені шкода ваших грошей, які ідуть на чортівські справи від імені московського Бога. Ви «турбуєтесь» за мою дочку, щоби вона не простудилась, й одночасно фінансуєте тисячі можливих смертей наших із вами дітей. Невже це не зрозуміло?
На цю фразу жіночка махнула рукою й пішла, не знайшовши аргументів, а я вкотре себе вилаяв за нестриманість. Тепер я знаю, кому буде присвячена наша нова пісня «Фарисейська».
Зауважимо, що Іван Леньо спускався з Болдиних гір, де розташовано Троїцький собор московського патріархату. До речі, збудований гетьманом Мазепою…
За повідомленням газети «Сіверщина»