З криками, але без бійок, «слугам народу» довелося з’їхати в іншу будівлю.
— Обговорювали проблеми села, що можна зробити, що необхідно, — каже Микола Івасенко, депутат Сосницької райради, живе у Чорнотичах. — Більшість молоді підтримала, що потрібен садочок. А пенсіонери казали, спочатку зберіть хоч тисяч 200-300. Ми підрахували — треба мільйони, щоб відновити старе приміщення. Тим паче, біля нього ще й вишку «МТСівську» встановили. Найкраще підходило приміщення сільської ради. Одноповерхове, 18 на 13 квадратних метрів. Сім кімнат. На все приміщення сиділо чотири чоловіки (голова, секретар, бухгалтер, землевпорядник).
Війна за будівлю була велика. Сільський голова, секретар і деякі члени виконкому, пенсіонери, були проти. Місце насиджене. Лишня суєта і морока старій гвардії не сподобалася. Нащо їм кудись з’їжджати, щось робити, якщо гроші і так платяться? Молоді депутати боялися піти наперекір сільраді. А я ж районний депутат. Заручився підтримкою обласних депутатів. Гуртом вговорювали сільраду. Приїздила санстанція, управління архітектури. Всі дозволили робити садок. А сільрада уперлась. Голосування проходило з криками, але без бійок.
Починали з нуля. Місцеві депутати пішли по хатах, назбирали більше 10 тисяч гривень. Разом з жителями, спонсорами, депутатами впродовж робіт назбирали 80 тисяч гривень. Районних грошей було залучено приблизно 45-50 тисяч.
На даху сільради у шиферині років з десять була дірочка, через неї просочувалася вода. На стелі згнила балка. Підключили місцеві пилорами. Чорнотицькі чоловіки, які приїздили з заробітків з Києва, Чернігова, на вихідних шпаклювали стіни, стелю, прикручували гіпсокартон і т. д. Обідрали шпалери, поклеїли нові. З цим допомогла корюківська фабрика. Вікна дерев’яні перекошені, у щілину руку всунути можна було. Дожав районне начальство, виділили сім металопластикових вікон. Коли почався опалювальний сезон, ще дев’ять дали. Переробили систему опалення, прокачали. Люди, які бурили воду, знижку добру зробили. Фермер Валерій Макуха дав кран, щоб провели каналізацію і поклали плити. Виділив екскаватор, завозили на дитячий майданчик пісок.
Закупили дитячі унітази. Після закінчення «брудних робіт» люди почали зносити свої килими. Підключив волонтерів з Києва. Привезли цілу машину іграшок. Ще й на інші садки розвезли. Підприємці Дмитро Підвербний і Володимир Азіза займаються лісом, дали шалівку для парканів. Виділили матеріал на ліжка. Робили їх за Держстандартом. Деревина повинна бути суха. Возили на сушарку в Корюківку, сушили безкоштовно. Робили двоярусні ліжка на пилорамах у Чорнотичах. Вийшли не гірше заводських. На кухню практично нову електричну плиту подарували місцеві, які переїхали з Києва.
Колектив, який зараз працює, допомагав з ремонтом. Одним з критеріїв було ще й лояльне ставлення до дітей. Персонал — 7 чоловік. 2 кочегари. Завідуюча — та, яка працювала ще у колишньому садочку, Наталія Кордаш. Заробітна плата у бюджет минулого року не була закладена. До нового року фінансувалася половина за рахунок сільського бюджету, половина — з районного. З нового року фінансування буде йти з державної субвенції, і частина — з місцевих коштів.
Відкривали садок «Веселик» у серпні минулого року. Приїхало обласне, районне начальство, спонсори, депутати. Від ОДА подарували пральну машину. На сьогоднішній день дошкільнят у селі — 52. До садка ходить 24 дитини. Розрахований на 30 місць.
Сільрада переїхала у колишнє приміщення побуткомбінату. Будівля у центрі села. А дитсадок метрів за 200 від них. За розмірами нова сільрада менша. Зараз у них там тепло, як кажуть, Ташкент. Краще, ніж було раніше.
— Ніхто проти дитсадка не був, — заперечує Олександр Ященко, сільський голова. — Питання стояло, чи підходить для цієї мети приміщення контори. Багато хто був проти, але більшість вирішила, що садок потрібен. На відновлення нашої контори Сосницьке лісове господарство безкоштовно надало матеріали. Коштів не вистачало, працівники сільради склалися грошима, десь 2500 гривень. Тепер і ми довольні, і люди. За дитину в місяць треба платити 270 гривень. 135 гривень платить сільрада, 135 — батьки. На заробітну плату працівникам держава виділила субвенції.
Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №5 (1604), 2 лютого 2017 року