Присутні згадали, що від голоду у 1932-1933 роках загинуло не менше 360 тисяч жителів області.
Точну кількість жертв геноциду не знає ніхто. Кілька років тому достеменно встановлено імена 324-х жителів Семенівськоого району: 76 – у Семенівці, 46 – у Жадовому, 29 – у Машевому, 24 – у Радомці, 23 – у Янжулівці, по 15 – у Погорільцях та Хотіївці.
Учасники жалобного заходу кажуть, що символічно проводити скорботні заходи саме тут, за кілька кілометрів від російського кордону. А значить - пам’ять українців незнищенна, вона жива, вона житиме вічно.
До речі, за даними представника Українського інституту національної пам’яті Сергія Бутка, селяни на Семенівщині активно опиралися колективізації, противилися людоненависницькій більшовицькій політиці. Як результат – увесь район у квітні 1933 року занесений радянською владою на т. зв. «чорну дошку».
Читати також: “Чорні дошки” на Чернігівщині: як комуністи нищили українське село
{jb_blackbox}Довідково. У 1933 році на сумнозвісні «чорні дошки» були занесені 4 райони Чернігівщини, повністю або частково — 4 міста, 20 селищ і сіл, 4 МТС. Це означало, що пощади не буде нікому — звідти безжально вигребуть усе до останньої зернини, до останньої картоплини.{/jb_blackbox}
Учасники скорботного мітингу поклали квіти до пам’ятного хреста жертвам голодоморів, що на місцевому кладовищі. До жителів територіальної громади, які запалили свічки пам`яті, долучився голова обласної ради Ігор Вдовенко.
Фото Віктора Кошмала
{oziogallery 548}