Про те, що пасажирські перевезення можуть і мають бути комфортними для громадянина, говорять всі.
До того ж система руху транспорту повинна бути зрозумілою: людина з іншого міста чи з сільської глибинки має отримати з вказівників, довідкових служб чи інтернету вичерпну інформацію. Щоб швидко зорієнтуватись як доїхати до потрібного місця і як розрахуватися за проїзд.
«Час Чернігівський» вдався до експериментального порівняння: спробуємо зрозуміти, чи зможе скористатись іноземець пасажирським транспортом у Чернігові. І навпаки – наскільки швидко зорієнтується чернігівець у Брюсселі.
Як працює транспорт у Чернігові: очима іноземця
Тролейбуси, маршрутки ПАЗики та жовтогарячі БАЗи, шалена кількість маршруток-мікроавтобусів – це так звані транспорті ріки Чернігова.
Загалом доїхати з центру до спальних районів і навпаки, перемістися по місту чи добратися до дачних масивів для чернігівця не проблема. У більшості випадків чекати потрібного бусу доведеться не більше 5–7 хвилин. Максимум – до 20–30, якщо це кінцева не дуже популярного маршруту.
А от добратися додому після 22-ї – вже реальна проблема. Попри затверджені схеми та періодичність руху, водії маршруток просто не виїжджають у пізні рейси, які збирають зазвичай мінімальну кількість пасажирів.
Ціна від 2 гривень у тролейбусі і до 3,5 у маршрутному таксі також не видається занадто високою. Заходиш і платиш – водію чи кондуктору. Останні навіть вручать білет. Задовгих маршрутів у Чернігові немає – за півгодини можна дістатись практично кожного куточка міста.
Для того, щоб іноземцю дістатись до готелю, скажімо від залізничного вокзалу, доведеться користуватися довідкою. Або ж заздалегідь погуглити маршрут: ось як виглядає маршрут від вокзалу до, скажімо, профспілкового готелю (якщо іноземець націлений на бюджетний варіант проживання).
Гугл-маршрут у Чернігові
О диво: тут вказані навіть номери маршрутів і приблизний інтервал відправлення деяких з них!
В іншому випадку простіше запитати у випадкових перехожих чи у першого ліпшого водія маршрутки. Тож мінімальні знання мови + кілька гривень – і щасливий іноземець вже на діловій зустрічі, у готелі чи, скажімо, у музеї.
Із мінусів – нульовий комфорт у більшості тролейбусів та маршруток. Цим грішать половина всіх транспортних засобів на маршрутах.
Із найкричущого – у дощ чи мокрий сніг є ризик отримати холодний душ через проржавілі дахи маршруток чи тролейбусів. Сидіння – у стилі 70-х. Жорсткий шансон та грубощі водія, кондуктора чи інших пасажирів. Шанси нарватись на все перелічене – від 1 до 10.
А ще іноземця здивує квиток. Або його відсутність. Тож, якщо людина перебуває у відрядженні і скористалась, наприклад, маршруткою, їй доведеться випрошувати білет (чи талон) у водія.
Коротко про реформу транспорту у Чернігові
Останні кілька років у Чернігові намагаються реформувати пасажирський транспорт. Розпочали зі спроб чіткого контролю за інтервалом руху, технічним станом авто. Ініційовано перегляд договорів з деякими перевізникам. Пробували аналізувати пасажиропотік, щоб вирахувати рентабельність рейсу, а значить – і адекватність ціни на проїзд.
Були випадки, коли змінювався маршрут автобуса із врахуванням потреб пасажирів. Один з вдалих прикладів – нові автобуси та більш-менш чіткий графік руху маршруту №27 – заслуга спільних зусиль влади та кількох активістів.
Також уже найближчим часом Чернігів отримає нові 10 тролейбусів та 12 автобусів. Щодо перших вже підписано договір із місцевим ПрАТ «Чернігівський автозавод». Щодо других – міська рада дала дозвіл на проведення відповідно тендеру на закупівлю.
Але кардинальних зрушень не відбулось. Створена на початку 2016 року у міській раді робоча група напрацювала цілий ряд пропозицій. Більшість з них не враховані з тих чи інших причин. А для розробки раціональної мережі руху транспорту для всього міста очевидно потрібна робота серйозної аналітичної кампанії, а не наївні чи просто економічно недолугі пропозиції окремих політиків чи блогерів.
Хто возить чернігівців? Це КП «Чернігівське тролейбусне управління» (всі тролейбуси та кілька популярних автобусних маршрутів), кілька приватних структур та цілий набір ФОПів.
А ще чернігівський транспорт недружний до пільговиків. Попри значне скорочення кількості пільговиків, їх все одно залишається кількадесят тисяч. «Надоело возить этих обезъян бесплатно» – такі слова часто можна почути на адресу пільговиків та пенсіонерів від водіїв чи кондукторів. Хто не вимовляє це вголос – повторює на кухні.
Чули у Чернігові і про електронний квиток: міська влада всерйоз подумує про запровадження такої опції. А ще у планах обладнати центральні зупинки міста електронним табло з чітким розкладом та часом прибуття автобусу чи тролейбусу. Однак для цього потрібні як серйозні капіталовкладення, так і нормативна база. Якої, на жаль, немає.
З проханнях прискорити прийняття законопроектів про електронний квиток до Кабміну нещодавно звернувся Чернігівський міський голова Владислав Атрошенко.
Читати також: Чи вб’є ектронний квиток чернігівські маршрутки?
Хто і як реалізовуватиме реформаторські проекти?
– Наскільки мені відомо, ведуться переговори з одеською компанією, що займається впровадженням електронного квитка. Щодо корейців – очевидно, міська влада не хоче з ними зв’язуватись. Жодних конкретних домовленостей поки що немає. Моя суб’єктивна думка: тут питання у досвіді роботи у цьому напрямі української компанії. Адже у жодному місті поки немає повноцінно працюючої системи електронного квитка, – каже депутат однієї з районних рад Чернігова Тетяна Романова.
Як працює транспорт у Брюсселі
Звичайно, порівнювати провінційний Чернігів зі столичним Брюсселем важко. Але можливо. Отже, як виглядає транспортна система столиці Бельгії очима чернігівця.
По-перша, система складна. А як на людину, що вперше потрапила до великого європейського міста, і важкозрозуміла. Хто з подорожуючих мав можливість бувати в інших європейських містах, зорієнтується швидше.
Управляє всім брюссельським транспортом компанія STIB. У підпорядкуванні транспортного «монстра» 4 великі лінії метро, 17 трамвайних маршрутів, 50 автобусних. За рік всі разом вони перевозять більше 350 мільйонів пасажирів.
У Брюсселі діє система електронного квитка. Вона пропонує гнучку систему знижок та додаткових опцій як для жителів столиці, так і для гостей міста. А таких немало: туристи, євродипломати, чиновники, яких відрядили до Єврокомісії, Європарламенту чи НАТО.
Найпростіше – купити квиток на одну поїздку (2,1 євро). При цьому, якщо подорожувати в одному напрямі, сплачувати додатково при пересадці з автобусу на метро чи на трамвай не доведеться. Лише прикласти електронний квиток до спеціального пристрою у автобусі чи метро або ж на турнікеті у метро.
Якщо поїздок на день декілька – вигідніше купити денний квиток за 7 євро і «колесити» Брюсселем.
Окремо слід подбати про автобусні квитки до аеропорту і у зворотному напрямі. Вони дорожчі – 4,5 євро. Їх замовляють онлайн або у спеціальних кіосках.
Щодо планування поїздок можна також скористатись гуглом чи іншими сайтами. Або ж інтернет-порталом компанії STIB, який дозволяє отримати дані щодо конкретного маршруту у конкретний день. А значить – розрахувати подорож буквально по хвилинам.
Опція на сайті STIB для завантаження маршрутів
Присутній і контроль: одного «прекрасного дня» на виході біля турнікетів у метро вас зустріне дюжина чоловіків-контролерів. За допомогою спеціальних пристроїв вони сканують ваш проїзний квиток і бачать – чи сплатили ви за останню поїздку чи ні. Розмір штрафу – 60 євро, що є непоганою антимотивацією для безбілетників.
Загалом транспорт комфортний. Всі автобуси та більшість трамваїв – сучасні. Як і більшість вагонів метро.
Метро у Брюсселі
Чи зрозуміє «немісцевомовний» пасажир алгоритм роботи брюссельського транспорту, щоб не загубитись у місті і вчасно прибути, скажімо, на призначену зустріч? Якщо скористається інтернет-довідниками і знає бодай кількадесят слів англійською – так. Але без сторонньої допомоги зорієнтуватися як доїхати з аеропорту до готелю важкувато. Адже доведеться щонайменше:
- запитати у довідковій службі аеропорту про місцезнаходження автобусної зупинки (в принципі, рухаючись за натовпом пасажирів бюджетного вигляду можна вийти на зупинку);
- знайти зупинку потрібного автобусу (їх декілька);
- зрозуміти, як оплатити проїзду (можна придбати єдиний квиток безпосередньо у салоні чи в автоматі).
- не проґавити свою зупинку – слухати оголошення зупинок або слідкувати за інформаційним табло.
І головне – встигнути завчасно натиснути на синю кнопку, яка сповіщає водія, що є бажаючі вийти на наступній зупинці. Інакше, якщо інших пасажирів на вихід не передбачається, автобус просто проїде повз потрібну вам станцію.
А ще радимо слідкувати за своїми речами. Адже крадіжки під час подорожей громадським транспортом у Брюсселі не рідкість. Місцева поліція мляво реагує на такі випадки, справедливо вважаючи, що потерпіла сторона має чатувати свої речі замість роздивлятись туристичні принади міста, відкривши рота.
Допоможе і невелике домашнє завдання – простудіювати карту маршрутів брюсельського метро, автобуса та трамваю. Це зекономить купу часу та дозволить ще в Україні виробити чіткі маршрути пересування. Вони, до речі, працюватимуть. Адже інформація на тематичних сайтах завжди актуальна.
\* \* \*
Отже, подорожуйте та привчайтесь до європейського рівня послуг у пасажирському транспорті.
Антон Кішка. Чернігів-Брюссель, листопад 2016 року