На всі руки майстер
Два роки тому, переїжджаючи з Донецька до столиці, родина Зубатенків не сподівалися на манну небесну – розпочали власну справу. Яна – вміла кравчиня, отож ремонт і пошиття одягу було для неї звичною справою і виходом із безвиході. Андрій пішов на курси підприємців, написав економічно обґрунтований бізнес-план та подав його на конкурс.
Грант від благодійного фонду «Відродження» (а це понад 50 тисяч гривень) став стартовим капіталом: подружжя купило необхідне обладнання для надання населенню комплексу побутових послуг – ремонту ключів і взуття, пошиття сумок і одягу, орендували просторе приміщення по вулиці Туполєва. Через два місяці роботи вже мали постійних клієнтів і великий обсяг роботи.
Успішному бізнесові здавалося нічого не загрожувало. Грім грянув восени минулого року: несподівано демонтували МАФ, одяг і взуття клієнтів опинилися на тимчасовому складі. Замовники обурювалися й допікали телефонними дзвінками, вимагаючи негайного повернення речей, зданих на ремонт.
Водночасі бізнес подружжя Зубатенків занепав. Оптимізм, наполегливість і плани на перспективу витіснила зневіра знайти не тільки винного, але й нове приміщення з належними умовами для продуктивної діяльності.
«Україну люблю, а на державу ображений»
Андрій так і не почув відповіді на запитання, чому саме цей павільйон демонтували столичні комунальники, адже сусідні «наливайки-продавайки» досі працюють. Звертався із запитами до відповідних державних служб, до мера Києва Віталія Кличка. Державні чиновники відмахнулися від проблеми приватного підприємця. Правда, порекомендували взяти в оренду приміщення, що належить до комунальної власності.
{jb_greenbox} – Ця процедура тривала в часі і має кілька обов’язкових етапів: заявка, подача документів на конкурс, очікування результатів, – пояснює Андрій. – Тим часом, нам з дружиною як фізичним особам – підприємцям треба сплачувати податки. Нове податкове законодавство вимагає сплати не залежно від прибутків по 704 гривні єдиного соціального венеску з кожного щомісячно. Навіть, якщо діяльність збиткова. Плюс ЄСВ за найманого працівника.{/jb_greenbox}
Окрім того, змушені платити за оренду під майстерню невеликого приміщення на ринку та гаража, де нині зберігаються і придбане за грантові кошти обладнання, і залишки сировини. Ще ж винаймають житло та сплачують комунальні послуги. Загалом набігає кругленька сума – десь 12 тисяч гривень щомісячних обов’язкових платежів.
{jb_greenbox} – У нас підростає син-другокласник. Дитину треба годувати, одягати, платити за навчання в художній школі, – каже підприємець. – Витрати перевищують наші спільні з дружиною прибутки. Не бачимо виходу із ситуації, що склалася через свавілля комунальників.{/jb_greenbox}
Подружжя Зубатенків подумує продати все обладнання, згорнути підприємницьку діяльність та емігрувати до Канади.
Звісно, поїдуть за кордон не сьогодні й не завтра. Сподіваються продати житло в Донецьку, бо ж не помандруєш у неблизький світ із порожнім гаманцем
{jb_greenbox} – Дуже люблю Україну, а ось на державу ображений,– зізнається чоловік. – Ми ж не чекали милості, не розраховували на соціальні виплати. Працювали, взялися з Яною за нову справу, мали достатньо клієнтів і довіру серед людей. Знайомі навіть поговорюють, що наш МАФ хтось програв у карти, бо дуже вже незрозуміла ситуація із демонтажем будівлі.{/jb_greenbox}
Автор під час зустрічі журналістів (в рамках проекту «Голос місцевих ЗМІ») із заступником Департаменту соціальної політики Київської міської державної адміністрації Людмилою Черкашиною попросила її розібратися з ситуацією та по можливості допомогти Андрієві Зубатенку. Бо ж немає впевненості, що в далекій Канаді чекатимуть Андрія з дружиною з відкритими обіймами.
«Кримська діаспора» готова допомогти
Київська ГО «Кримська діаспора», членом якої є підприємець, сприяла Андрієві Зубатенку в одержанні гранту та налагодженні підприємницької справи, і нині не дистанціюється від його проблем.
Ось точка зору на ситуацію її прес-аташе Тетяни Гузик:
«Громадська організація “Кримська діаспора” намагається стежити за діяльністю своїх випускників і грантоотримувачів. Протягом 2016 року ми відстежували ситуацію відносно розвитку бізнесу наших підопічних. Андрій Зубатенко один із них, і його бізнес “міні-дім побутових послуг” ми вважаємо найстабільнішим у розвитку. І все б добре развивалось й надалі в його справі, коли б не форс-мажорні обставини, що так несподівано виникли на шляху бізнесу Зубатенка.
Перша із них – несподіваний знос МАФу, в якому Андрій працював разом з дружиною. Друга – нововведення у податковому законодавстві, згідно з якими навіть недовготривале призупинення діяльності підприємця не звільняє його від щомісячних відрахувань єдиного соціального внеску, сума якого зросла вдвічі (з 350 грн в грудні 2016-го до 704 грн в січні 2017 року). Будь-яка зупинка в роботі може дуже похитнути матеріальне становище сім'ії Андрія, чий бізнес залежить від кількості замовників і безпосередньо приміщення під майстерню. На цей час Андрій орендує дуже маленьке за площею приміщення на ринку. Працювати йому незручно, і підприємець подумує, щоб закрити бізнес наприкінці 1 кварталу цього року.
Усе, що може запропонувати йому наша організація, – допомогти знайти зручніше приміщення по площі та вартості, що ми вже й так робимо.
Сподіваємося на краще в ситуації з Андрієм і на те, що наші законодавці ухвалюватимуть виваженшіі та обдуманіші закони, не спричиняючи повний перехід у тінь малого і середнього бізнесу в Україні. Адже громадськість та міжнародні інститути доклали немалі зусилля для того, щоб допомогти переселенцям вистояти в складних умовахі. Сьогодні ж усе йде до того, що зусилля і кошти зникнуть в піску».
Ольга ЧЕРНЯКОВА