Так, за словами профільного заступника міського голови Олександра Ломаки, мінімальний поріг нині 5,90 гривень, максимальний — 6,80 гривень. Тим часом управління економіки почало перевіряти доцільність таких розрахунків.
— Зрозуміло, що такі цифри є нереальними для мешканців нашого міста у зв’язку з
а) недостатньою платоспроможністю;
б) низьким рівнем задоволеності роботою громадського автотранспорту.
Міський голова озвучив свої вимоги — спочатку чіткий графік виконання інвестплану по оновленню транспорту, потім — початок дискусії про підвищення вартості проїзду.
Крім того, протягом 2-х років перевізники мають уніфікувати колір усіх маршруток та автобусів, замовити однакову форму для водіїв та встановити систему GPS-моніторингу, яка дасть можливість мешканцям міста відслідковувати графік руху, а владі встановити спеціальні табло з відповідною інформацією на зупинках громадського транспорту, — написав на своїй сторінці у Фейсбук Олександр Ломако.
Така новина зранку обурила чернігівців, хоча вони й очікували на зростання ціни.
Віталій Копиш: Будь ласка, зверніть увагу на деякі маршрути. Наприклад, №30 і №36. Автобуси, у більшості роздовбайки — «все на скотчі». А водії особливо не бачать різниці між перевезенням людей і картоплі.
Інна Олешко: Плюсую. Їхали в неділю на 36-му. Мало не задихнулися, водій курив у салоні. Не при нас, бо зробила б зауваження. Певно, до поїздки. Але духан стояв жахливий.
Сергій Стук: Вони зажралися. Скільки вони зволять показувати в розрахунках пасажиропотоку? По три пасажири на рейс від кінцевої до кінцевої й один пільговик, який їх душить, не дає бізнес вести? Наші чинуші по транспорту взагалі в курсі, що маршрутки й автобуси практично завжди переповнені? Що в маршрутках за паспортом має СТОЯТИ або 4 особи, або нуль? Нумо оприлюднімо будинки-машинки-рахунки Вакуленка й побачимо, де всі нові автобуси й де ті автобуси, яких не вистачає не маршрутах. Позавчора «обілєтівсь» у маршрутці — відірвав талончик за ДВА-П’ЯТДЕСЯТ! Рулончик висить досі!!
×
Читати також: Куди скаржитися на водіїв маршруток?
Пригадали дописувачі мережі і прецедент, який створив Конотопський міський голова Артем Семеніхін, який відмовився підтримувати необґрунтовану ціну перевізників. Як це завжди буває, останні вийшли на протест, аби натиснути на місцеву владу. Однак не так сталося, як гадалося.
Конотопці пережили транспортний колапс, замінивши маршрутні таксі на трамвайні рейки, або ж ходили пішки. Перевізникам нічого не лишалося, як знизити тарифи. Для України такий випадок унікальний, адже зазвичай кілька днів страйку і в цій боротьбі перемагає бізнес, а не інтереси громади та математичні розрахунки.
Журналісти «Часу Чернігівського» також запитали думку місцевих мешканців на зупинках громадського транспорту.
×
Читати також: Уряд каратиме за необґрунтовану вартість проїзду. Чернігів уже знайшов пояснення
Катерина Іванівна: Я пенсіонерка, але принципово сплачувала за себе навіть у тролейбусі. Тепер мої звички дорого коштують, тож намагаюся уникати громадський транспорт. На щастя, живу в центрі, тож можу ходити в справах пішки. Пошта, магазини, аптеки поруч. А на транспорті нехай їздить молодь, вони завжди поспішають, та й заробляють більше, ніж моя пенсія.
Іван Дайнеко: Ви знаєте, моя родина складається з чотирьох осіб: я, жінка, двоє дітей шкільного віку. Якщо, наприклад, узяти до уваги найменшу ціну, про яку ви говорите, та помножити її на хоча б на 20 робочих/навчальних днів, то вийде 236 гривень на місяць для одної людини. Для чотирьох виходить майже тисяча гривень на місяць. Дружина працює на одному місці, а мені доводиться користуватися транспортом по декілька разів на день. Діти двічі на тиждень їздять у гуртки, це ще гривень 200. Ще і про вихідні слід не забувати! Тобто мінімум півтори тисячі гривень я маю віддати перевізнику. Знаєте, я краще придбаю декілька велосипедів для себе та синів. А дружина нехай катається автобусом. Якщо буде охота.
Дарина: Я навчаюся у 8-му класі, рік тому ми з родиною переїхали в інший район, але школу змінювати я не хотіла, тож доводиться їздити. Я розумію, що батькам важко. Економити доводиться й мені — пішки йду зі школи на танці, а з танців пішки додому. Взимку іноді ввечері користуюся транспортом.
Про зростання вартості проїзду в громадському транспорті дискусії точаться вже давно. Одні перевізники заговорили про те, що ціна має зрости, аби вони мали змогу оновити рухомий склад, інші — роками обурюються, що перевезення справа неприбуткова.
Що б там не понавидумували приватні перевізники, вони ж знають про прецедент, що трапився в Конотопі Сумської області, а також пам’ятають про ультиматум міського голови — спочатку чіткий графік виконання інвестиційного плану з оновлення транспорту, потім — початок дискусії про підвищення вартості проїзду. Водночас не слід виключати той факт, що перевізники накинули ціну, аби поторгуватися.