Існує теорія, що кожні 20 років народжується зовсім нове покоління людей, зі своїми потребами і особливостями. Всі діти, що народилися після 2000 року зараз називають так званим поколінням Z.

Сьогоднішні діти дійсно відрізняються від свої попередників і зрозуміло, що пов’язують це, насамперед, з науково-технічним прогресом і появою комп’ютерних технологій, інтернету.

Для цих дітей характерними є наступні особливості:

- Гіпертекстова свідомість – можливість збирати інформацію з кількох джерел. Покоління Z досить освічені в області інформаційних комунікацій. Вони знають більше своїх батьків, і між ними колосальна різниця. Вони легко і швидко сприймають інформацію, у них швидша реакція, краще розвинена уважність. Але написати шкільний твір – проблема, адже треба зібрати інформацію, систематизувати і придумати сюжет.

- Не схильні до тривалої командної взаємодії. Орієнтовані на конкуренцію більше, ніж на кооперацію (колективні форми роботи).

- Цінують персональну (а не корпоративну) конкуренцію.

-  “Кліпове мислення” – сприйняття і переробку інформації здійснюють короткими порціями і швидко. Аналізують інформацію неглибоко, поверхнево, більше довіряючи написаному в Інтернеті, ніж словам вчителя.

- Розвинуті візуально-просторові навички. Завдяки своєму досвіду в іграх, можуть інтегрувати віртуальну реальність в життя.

- Здатність читати візуальні зображення. Інтуїтивні візуальні комунікатори – здатні швидко і точно розрізняти візуальні об'єкти, існує твердження, що сучасна дитина спроможна одночасно зчитувати інформацію з 5 екранів.

- Схильні до аутизації (віддалення) як способу взаємодії з соціумом: інтровертовані (занурені в себе і свої фантазії); ховаються від проблем реального світу у віртуальному; більш егоцентричні, індивідуалістичні, зосереджені на собі.

- Проблема з емоційністю – її не вистачає. Занижена чутливість та співчуття;

- Дуже погано сформовані вміння вирішувати конфлікти. Дослідження вказують на прояви підвищеної агресивності у дітей. Сучасна дитина складно вирішує конфліктні ситуації, здебільшого намагається їх уникати, як результат: не вміють ні миритися, ні йти на компроміси, ні співпрацювати, ні розмовляти, ні пояснювати свою точку зору.

- Проблема самостійності. Сучасні діти менш самостійні. Не вміють приймати рішення, робити вибір і висновки без допомоги дорослих, вважають, що в цьому немає потреби. З іншої сторони, втрата авторитету дорослих-близьких часто призводить до пошуку нових авторитетів, які не завжди навчають позитивному досвіду.

Основне питання: чому діти втягуються в комп’ютерні ігри та ігри по інтернету? Нестійка психіка підлітка та не сформована система ціннісних орієнтацій штовхають дітей до пошуку нових вражень та авторитетів.

Як правило вразливими до подібних ігор та соц.груп (суїцидального характеру) потрапляють діти, які мають проблеми особистого характеру:

- Недостатньо близький контакт та довіра до батьків, можливі конфлікти в родині, як результат – пошук виходу з ситуації, як можливість привернути до себе увагу, викликати жалість, «покарати» батьків за недбальство і «нелюбов».

- Проблеми у спілкуванні з однолітками. Сама проблема досить типова для цього віку і існувала завжди, а от як вирішити її? Самогубство – як крайній варіант, коли вже немає сил триматись і протистояти, це також можливість привернути до себе увагу.

- Нерозділене кохання. Нерозуміння з боку батьків і нівелювання важливості переживань дитини. Психіка нестійка, система розуміння стосунків недосконала, як результат – вихід один – піти з життя.

- Проблеми в навчанні та з вчителями в школі.

- Наступне, не менш важливе і сильно вражаюче – деякі підлітки просто так намагаються себе розважити, нерозуміючі наслідків своїх дій. Деякі просто експериментують, шукають вражень – найчастіше, знову ж таки від того, що нестійка психіка, дуже швидко переключаються психічні процеси і дуже мало дорослих роздумів над питанням: «Для чого це мені треба?».

- І ще одна причина – дань моді, як це не страшно багато хто з дітей просто діють «як всі», «тому що вже всі його друзі робили» і т.д.

Особливості фізіології підліткового віку теж можна назвати причиною схильності до подібної поведінки. У підлітковому віці діти переживають гормональну бурю, яка впливає на роботу залоз внутрішньої секреції, а відповідно це проявляється у поведінкових реакціях: роздратування, плаксивість без причини, переживання різних протилежних емоцій: радість-гнів, апатія-активність, страх-сміливість. Все це провокує непослідовну поведінку, часту зміну настрою та поведінки, необдумані, афективні дії.

Що робити батькам?

- Головне, обговорити подібну поведінку з дитиною в довірливій, спокійній ситуації без звинувачень, без покарань та погроз. Головне зрозуміти справжню позицію дитини. Як він реагує на подібні дії і що він про все це думає. Якщо є реальна проблема (в сім’ї, з однолітками чи з коханням), постарайтеся допомогти дитині справитись з проблемою, запропонуйте свою допомогу, підтримку, любов і довіру. Намагайтеся бути своїй дитині близьким другом, а не керівником, допоможіть бути сильним і навчіть як позбутися проблеми.

- Якщо серйозних проблем немає, а небезпека існує: наприклад, є цікавість подібними сайтами, є зміни у поведінці, настрої і т.д. – це теж проблема! Намагайтеся, знову ж таки, зрозуміти причину такої цікавості, вона є. Це може бути переживання кризи підліткового віку, самотність, відсутність цікавості до життя, вплив однолітків («за компанію», чи коли дитина потрапляє під вплив інших) та інше.

- Важливим є показати дитині важливість його існування, покажіть свою любов, своє переживання щодо його втрати.

- Наступною профілактикою є активне життя дитини та її інтереси життєсверджувального характеру: спорт, танці, музика, творчість, література, будь-яка активність – походи в гори, на природу, вода: море чи річка.

- Старайтеся не залишати дитину на одинці – довгий час, але не обов’язково агресивно контролювати чи обмежувати – це може викликати посилення бажання покінчити з життям.

- Створіть умови для спокійного, радісного життя, або змініть обстановку.

Пам’ятайте: краще попередити подібну поведінку, провести профілактику, ніж потім допомагати і витягати дитину з важкої особистісної кризи!

Проблема пристрасті до комп’ютерних ігор. Комп’ютерна гра дозволяє відгородитися від реальності де слід вирішувати конкретні проблеми та робити реальні дії, а «там» ти завжди керуєш ситуацією, можеш бути сильним, вправним та умілим, «там» ти можеш досягти високих результатів. Водночас, будь коли ти можеш припинити грати і почати заново.

У комп'ютерних іграх дитина грає на самоті, іноді годинами продовжуючи гру. З огляду на те, що в цих іграх він в основному стикається з творіннями і програмами інших і менше має силу втручання і змін, він починає хвилюватися і переживати, в результаті його впевненість в собі стає нестійкою перед новаторством і успіхами інших – цінують власні успіхи і бояться конкуренції.

Для досягнення майбутнього успіху дітей важливим є розвиток уяви, проте з'єднання уяви з реальністю є дуже небезпечним. Дитина, яка сприймає реальні питання так само, як представляє їх у своїх мріях і уяві, свого теперішнього та майбутнього життя зіткнеться з багатьма проблемами. Це може бути настільки небезпечним, що при зустрічі з реальністю дитина може втратити здоров'я, а іноді і життя. Наприклад, у багатьох іграх при зустрічі з перешкодами дитина виступає в ролі героя, тоді як якщо ці труднощі буде досить в реальному світі і він буде діяти таким чином, то зіткнеться з небезпекою для життя. Тому відсутність правильного навчання і логічної оцінки комп'ютерних ігор представляє для дитини небезпеку.

Ще одним важливим моментом є те, що хвилювання і збудження, присутнє під час гри, також триває і після гри. З огляду на те, що світ дитини повний фантазій і уяви, зазвичай він ще годинами після завершення гри мріє про це, намагаючись виконати роль героя гри, іноді демонструючи моменти гри і боротьбу. Багато з батьків вказують, що діти після ігор, де є насильство, стають більш жорстоким і знущається над своїми батьками – переносять віртуальну реальність у життя, підвищується агресивність, конфліктність.