Отже, працівник, який працює за цивільно-правовим договором, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб’єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464 визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Тобто, не врегульовують питання загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності.

Визначення правових, фінансових та організаційних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантій працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами здійснюється відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 ( далі – Закон № 1105).

Статтею 18 Закону № 1105 чітко визначено коло осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а саме: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та і інших органах.

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

Отже, це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом.

Враховуючи зазначене, особи, які виконують роботи, надають послуги за договорами цивільно-правового характеру не підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також добровільному страхуванню та не мають права на отримання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду.

За інформацією Менської міжрайонної виконавчої дирекції обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності