Рештки людей, підвіска із зображенням святого воїна, хрестик, металеві та скляні каблучки, уламки скляних браслетів, грузила, пряслиця, ножі та інші знахідки виявили археологи на території літописного Окольного граду Чернігова, на місці майбутньої прибудови до музичної школи № 1. Про це у Facebook повідомляє чернігівський археолог Олена Черненко.
Є, звичайно ж, приємніші артефакти. Нещодавно в експозиції Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній»можна було побачити унікальну ювелірну форму кінця ХІІ ст. із зображенням птаха та дракона для виготовлення браслетів-наручів; срібну печатку козацького старшини першої половини ХVІІ ст.; фрагменти порцелянового посуду ХІІ ст. виробництва Сирії та Китаю і скляного посуду із Візантії, а також численні предмети побуту, озброєння, прикраси і будівельні матеріали давньоруського та пізньосередньовічного часу. Усе це накопали зокрема і студенти Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г. Шевченка.
Сьогодні відновлювачі історії відзначають професійне свято. “Час Чернігівський” у деяких з них поцікавився таким дивовижним вибором фаху.
Олександр Бондар, Чернігів: У 2004 році я вступав до вишів. Варіантів було декілька. Подався до Технологічного університету на електроніку і на Індустріальний факультет педагогічного університету. І вже, для розваги, кинув документи на істфак. Ну подобалася мені військова історія з дитинства. І так сталося, що вступив на бюджет і до технологічного, і до педагогічного, а от саме на істфак був перший під лінією. Коли ця лінія пересунулася, вирішив, що це доля.
Перша археологічна практика була у Шестовиці (хоча до цього вже встиг покопати в місті, але серьозно цього не сприймав). І от саме там, в Шестовиці, я потрапив під вплив нашого видатного, на жаль, сьогодні покійного археолога Володимира Петровича Коваленка. Він сказав “Саня, археологія - це наука що межує з анархією, математикою, фантастикою і… ну короче, тобі сподобається, копай!”
За 15 років, що копаю, був у дуже багатьох експедиціях, сам керував декілька років археологічною експедицією. Була величезна кількість знахідок різного роду: були і черепки керамічні, були і скарби (збереігається в музеях)… Але саме з тієї Шестовиці, я обрав для себе напрям фортифікації і містобудування. Але, певно, в археології найцікавіше - це люди. Люди з якими доводиться спілкуватися, колеги.
На жаль, сьогодні археології перебуває не в найкращому стані, але я скажу, що археологам ніколи легко працювати і не було. То ж незважаючи на все, ми працюємо і будемо працювати. Бо розкоп - то вікно в минуле, а лопата - наша машина часу!
Іван Кедун, Ніжин: Виріс у родині, що мала друзів археологів. Батько - історик, а дідусь - директор музею, тому інший шлях я обрати просто не міг. Кожна занахідка по-своєму цікава, а кожен розкоп багатий на історії).