Правитель духів і дощів
У дохристиянській міфології Перун вважався найвищим і найшановнішим божеством, що насилав блискавки і громи. З прийняттям християнства ці обов’язки виконували вже інші святі.
З цього приводу В. Гнатюк писав: «Прикмети Перуна перейшли головним чином на Громовика, Бурівника й Паликопу, з одного, та на святих Іллю, Пантелеймона і Гавриїла з другого боку. Головне місце зайняв по Перуні св. Ілля. Він управляє громами і убиває чортів, управляє духами, градом і урожаями».
Отож, християнізований пророк виступає в кількох іпостасях. По-перше, відає дощами та зливами, що підтверджує і таке прислів’я: «Як прийде Ілля, то наробить гнилля». На цю пору припадає найбільше заливних дощів і горобинових ночей. Кажуть, що «у серпні сонце серпи гріє, а Ілля воду холодить».
Дехто вважав, що якщо зернові зібрано, то пророк вже не навідується на поля, а полює за дідьком у небі.
По-друге, цей святий розпоряджається громами та блискавками. Саме тому його і називають Громовержцем. В одному з переказів мовиться, що коли чорти збісилися проти Бога, то він наказав Іллі ганятися за ними на небі. Відтак коли гримить грім, то це пророк нечистих розганяє, їдучи на колісниці, та пускає в бісових дітей огненні стріли. Деякі з них, не влучивши у чорта, потрапляють на землю в гріхотворне…
Куди махне – жито росте…
Їздить святий Ілля також над копами, над нивами і над стернею. Коли ж який чорт сховається під копу, то пророк пускає в неї вогненну стрілу, й копа горить.
Та стріли стрілами, а про збіжжя Ілля не забуває. «Куди махне – жито росте, жито-пшениця, всяка пашниця».
Сільські богомази зазвичай зображали на іконах пророка як старця з довгою сивою бородою, довжелезною пугою і в кожусі. Він, як правило, сидить на громіздкій і яскраво розмальованій колісниці, упряженій чотирма білими кіньми з розкішними гривами та хвостами. А з ніздрів у них палахкотять вогненні снопи.
В одному з переказів мовиться, що пророк Ілля їздить такою колісницею по небу і збирає пшеницю. Перемелює її на борошно і пече з нього калачі. А щоб діти не боялися грому, то їх заспокоювали, примовляючи: «То Бозя чемним діткам калачі везе».
В іншій оповідці стверджується, що святий Ілля засіває з неба ниви золотими зернами. Якщо господарі працьовиті й шанують свого пророка, то він таких ощедрює гарним і чистим збіжжям. Коли ж хто нехтує його – засіває ниви кукілем і стоколосом.
Зрештою, Ілля – головний оберігач усіх трьох етапів жнив: зажинків, власне жнив та обжинків. На Іллі, казали в народі, «завжди новий хліб на столі».
«…Купається тільки свиня»
На початку серпня спостерігається і найактивніший зорепад. Якщо на Іллю зірка падає і згорає, то одні вважали, що то «відьма підхопила її і сховала у глечик», інші стверджували – коли зоря залишає по собі довгий пучок світла, то «це Україна втрачає дівчину».
Іллів день оповитий й іншими легендами, повір’ями і прикметами, приказками і прислів’ями. Ось хоча б і такі: «До Іллі мужик купається, а опісля Іллі й на кущі не сохне», «Хто на Іллі парить, той з торбою шарить», «До Іллі хмари ходять за вітром, а по Іллі – проти вітру»…
Щоб там у давнину не казали, а свято справді незвичне. Та й до засторог треба прислухатися.
Хоча нині надворі спека, але за народними звичаями і повір’ями після 2 серпня вже не можна купатися. Побутує навіть прислів’я, що «після Ілля купається тільки свиня». Дітлахів лякали, що тих, хто купатиметься в річці чи ставку, утопленик затягне у воду. А якщо й минеться таке лихо, то на спині за непослух обов’язково виростуть вербові гілки.
Начебто саме цього дня пророк бере під свою опіку воду і дозволяє раювати в ній тільки праведним душам – тобто таким, що вже відішли у кращі світи. Також велить він «обмити грішникам свої гріхи».
За іншими віруваннями, після Іллі всі духи-душі оселяються у горах, скелях, водах і лісах. Та опісля жнив пророк їх проганяв, бо вважався опікуном і захисником жита, складеного в копи. Чи, як ще називали святого, – покровителем збіжжя.
Цього дня дехто не їсть картоплі, бо то «великий гріх», оскільки «нечиста сила всіх комарів з”їла». Воно й справді так: під цю пору ці набридливі комахи вже зникають.
Не годилося й випускати в поле тварин, бо «гади всюди ходять».
Головне ж, дочекатися нового врожаю, бо «Ілля по полі копи лічить».
Підготувала Ольга ЧЕРНЯКОВА